А. Драбрезір. ВІНОК РОЗВІНЧАНИХ ЦАРИЦЬ. Збірка Сонетів.(Вибране)

                           ***

Не відбирай, кохана, в мене цих степів,

Садків в смарагдово-черленім листі,

Старих, скрипучих, сивочолих яворів,-

І соловя у росянім намисті.

Біленьку хату, де разки найперших слів,

Зібрав докупи, кришталево чисті.

Гаптованої в сині Ворскли. Берегів,-

Де верби і тополі урочисті.

Тут рідний край, тут батьківська земля,

Крилом лелека небо виміря,

В Гармонії карбує ранок чисті грані,

Біля кургану – день міняє світло й тінь,

Весь світ принишк, затих, завмер в чеканні

І рішень, і шукань, і воскресінь!

                Бажання.

Ворожила мені циганка,

Ворожила так – не за гроші;

Чи загоїться в серці ранка,

Чи шляхи мої будуть гожі.

І тріпоче серце, мов бранка:

« - Замели дороги пороші,

Полонить – зрадлива коханка,

Тут – діла твої нехороші!»

Вивчала руку стривожено,

Ліній долі меріжка густа:

« - Вірних друзів стократ помножено,»-

Шепотіли зів’ялі уста!

Не віщуй вже, годі, доволі,

Не бажаю кращої долі!

                    ***

Я в осені гостюю залюбки,

Давно знайомі акварелі втоми.

У вирій крила чистять ластівки,

І літа вже порушені кордони.

В холоднім цвіті айстрів пелюстки,

Заклякли соком виноградні грони.

А туга помережила шибки,

Зими близької серце рвуть судоми.

Уста пошерхлі вип’ють до останку,

Тепло ночей і дивограні ранку.

Та час шаленить, не впинити днину

І крилять зорі прагнення душі,

Молю, благаю, пісню журавлину,

Бодай на відкуп ви мені лишіть!

P.S. Представлені Вам поезії вибрані із збірки "Вінок Розвінчаних Цариць", яка побачила світ у 2008 році

(с). Всі права застережені.