хочу сюда!
 

Арина

40 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 37-45 лет

А. Драбрезір.ВІНОК РОЗВІНЧАНИХ ЦАРИЦЬ.Збірка Сонетів.(Вибране_1)

із Циклу "Розвінчана Цариця"

 

                        * I *

 

Я у небо злітав би, до Білого бога,

Усі статки віддам, що зберіг на порі.

Лиш скажіть мені люди, де є та дорога,

Що про неї курличуть тужні журавлі.

 

Я терпіння позичу на відкуп в Сварога,

Помолюсь, як годиться, Ранковій Зорі.

На далеких шляхах Судениці й тривога,

Мого віку земного сумні вістярі.

 

У людського єства тільки сльози богів,

Лише їм та їх дітям дозволено плакать.

Я крилом Вирій-раю торкнусь берегів.

 

І чекатиму вічно, мов віщого знака,-

Ту сльозу, що прилине з далеких світів

І породить поезії знак зодіака!

 

        

                           * II *

 

Зітхає вечір. Доля на осонні,

Пригрілася і лащиться, мов кіт.

Куняють дні… від порожнечі повні,

І місяць шаблею в півнеба ліг.

 

П’янка нудьга тримає у полоні,

Сю душу зранену десяток літ.

Знедолене кохання у безодні,

Знадієне, що не побачить світ.

 

Та б’ю шляхи упевнено ногами,-

Самотність – воля, а кохання – гніт.

Ба! Пекло ніжності завжди під нами.

 

Царицю вимріяв – шукав роками!

Не в кабаках! Мандруючи степами,-

Та от душа вологіша чобіт.

 

                         * III *

 

Сонети падали, мов зорі,

В сухі санжарські полини,

Де ранки морозно-прозорі,

За крок до стиглої зими.

 

Дерева й люди дивно хорі,-

Весь світ у золоті тюрми.

Невизначеність у просторі,

Блука стежками сатани.

 

Лиш ти і я – дві туги світу,

Маскуєм радість у журбу,

Частіш пісні співаєм літу,

Зимі нав’язуєм тяжбу…

Осінню павутину гніту,

У клапті рвем, немов табу.

 

 

                * IV *

 

Брехня і сльози крізь п’янку печаль,-

Дарунок твій між митями кохання.

Крихтина правди одягла вуаль,

І тужить Всесвіт від хосен-мовчання.

 

В обіймах у пітьми застигла даль,

Парує світ облудою-клечанням.

І необачних слів вульгарна сталь,

Мов печеніг, ятрує душу у підрання.

 

О, де зоря? В обіймах у красунь!

Позір, старий дідок, снує, мов лунь,

Збира за мито срібло уночі…

 

Цариці від душі віддав ключі!

У серці біль – щасливих днів відлунь,

І доля спить в руках Богинь-чаклунь!

 

P.S. Представлені Вам поезії вибрані із збірки "Вінок Розвінчаних Цариць", яка побачила світ у 2008 році

(с). Всі права застережені.

9

Комментарии

Гость: чорна змійка

125.08.08, 21:17

чудово!
"Зітхає вечір. Доля на осонні,

Пригрілася і лащиться, мов кіт.

Куняють дні… від порожнечі повні,

І місяць шаблею в півнеба ліг."

Як пісня... люблю таке

    Гость: SHERSHEN

    228.08.08, 18:26

    Маладєц

      329.08.08, 22:12

        429.08.08, 22:48

        Супер

          Гость: puritanka

          529.08.08, 22:53

          очень красивые сонеты

            67.09.08, 00:07