Лені Ріфеншталь Надлюдина

 Лені Ріфеншталь. Надлюдина.  
Титри.
1938 (*) рік. Ранок. Парк. Туман. Під постаментом, що зображує атлета у білому сидить Лені Ріфеншталь. Вона здається такою саме витонченою і підтягнутою, як і атлет.
Вона читає і, широко розвівши убік стегна, мастурбує.
Кладе під себе книжку і пісяє на неї.
 Фюрер стоїть до неї спиною неподалік і мастурбує.
Він ричить і вигукує одну зі своїх промов. Кінчаючи, завмирає з піднятою у нациському вітанні рукою.
Лені кінчає виснажена і збентежена. Ії очі увібрали в себе небо. Голос фюрера губиться у тумані.   1956 (*) рік. Готельний номер десь у Африці. У колі світла від вуличного ліхтаря стоїть гола Лені. Вона палить. За вікном спить саванна. Лише леви та левиці рикають у пітьмі, помирає їхня здобич. Позаду оголеної постаті жінки на темній оксамитовій постілі лежить оголений юнак. Постіль зім*ята, всюди аркуші сценаріїв. Починається монолог Лені, що звучатиме німецькою майже до фінальних титрів (написати окремо). Про надлюдську природу її власної пристрасті, про глибину відчуттів, що переслідували її все життя. Про надлюдину.Про знищення її як митця. –Якби я і закричала, мене ніхто б не почув. Я робиласвої фільми,що розповідали про людей. Вона палить і пожадливо вдивляється в темряву. Затемнення. Спогад. Документальні кадри. Сфастика, що рухається, у вигляді натовпу з факелоносців.  У вогонь кидають стоси книжок. Кадр з її фільму «Олімпія». Атлет-надлюдина. Розбитою дорогою радянські солдати тягнуть на собі гармату. Постріли «катюші». Об землю розбивається нациський орел. Затемнення. Фотографії з подорожей Лені Ріфеншталь Африкою Вона поруч з усміхненими і безтурботними неграми. Розбілка.. 1963 (*) рік  Зал кінотеатру. Сеанс скінчився. Зал спорожнів. Лені Ріфеншталь остання потроху виходить, спираючись на паличку. Йде. У порожньому залі починають лунати аплодисменти. Спочатку аплодує один, потім кілька, потім аплодує весь порожній зал. Лені, не оглядаючись, виходить.   (*) Всі дати потребують уточнення.