Не дуже давно вважав російське-українське братерство вічним непорушним та, головне, справжнім.
Та вже радянський варіант відкинув ще у радянський час, як незрозумілу помилку історіі, пов"язану з маркситським "соусом". 

Але 2014й геть усе спалив. Щось почав здебільшого нехтувати всім, що зв"язане з расєйським патріотизмом. Як те що врешті не здає екзамену перед історією та життєвою практикою. Все більш бачу щось брехливе та огидне. Та краще почав розуміти українську літературу з історі
Імперіалізм, фашизм та колоніалізм, гадаю, найбільш стосується сьогодні саме для расєї. 

 Або у стані аффекту, бо чапаєвці могли наробити лиха його сім"ї та близьким. Або Чапаєв міг здати своїх розвідників. Це з вікі.

Та зрозуміло, що більшовицька історія про таке б не згадала.
Полон входить до заборонених тем історіі СРСР.
 

А це до контрасту. "Озєлєнєніє України".
Самі собі зробили перешкоду на шляху до цивілізованого світу.
А потім, ще більш.
Мертвечука полізуть вибирати. Такого собі "Лукашенка-2", тількі у ще гіршому вигляді.

Кстаті о дєффках. 

1) Починає набридати. Все менш чим здивуєш. Монопольно пости переходять до журналістів, пропагандистів, віп-осіб. Хвилі підіймають більше фатальність будь яких подій, та глузування, а не авто, чи котики.

2) Відчувають небезбеку, бо "органи" почали нездорово цікавитись, як небажаними постами, так і пропагандою впливу.

3) врешті почалось збільшення глобальних соцсіток та конкурування сервісів. 

4) На що більше "підсів" споживач інтернету, питання залишається відкритим.