Білий ворон (7)

7

   Приїхавши до першого будинку де мешкали наші,  взнаю що моє авто відігнали в село під Запоріжжя. Трохи згодом доходить інформація, що в випадку якщо я не вийду живим, вони вже рішили кому дістанеться моє авто. Мені це дуже не сподобалось. Приїхавши до себе на хату, хлопці випивали а я прийнявши душ, залив водою одяг, перекусив і ліг спати. 

   Наступного дня проснувшись, виправ і розвісив сохнуть одяг. Приготовив сніданок і поснідав. Почали вставати хлопці і скаржитись на головну біль. Наслідки контузії. Я і ще один хлопець йдемо до медврача і все йому розказуємо. Він каже щоб за годину в кого є скарги були в нього, повезуть до госпіталя. Я помню як бойовий ком.взвода казав, що обов'язково після першої контузії необхідно прокапатись. Бо можуть бути негативні наслідки. 

   Ми в п'ятьох всією хатою прийшли до медврача. Нас спочатку відвезли в госпіталь де прокапали і обстежили а звідти в обл. лікарню. Там нас розмістили по палатам і лікували три дня. Потім перевели в іншу лікарню і там ще прокапали. Ставлення  було ви вищому рівні. 

   На тій же хаті пили горілку, лікарство від усього. Хотя протверезів теж поїхали до лікарні.  Я забрав своє авто. Їхні авто були виведені з ладу тож останній час брали моє. Перевіривши рівень мастила в двигуну, він був нижче мінімума. Хотя перед цим я цікавився чі слідкують за рівнем масла. В групі написали що повірили все норм. Розганяли авто холодному двигуні і турбінна почала брати масло. Раз таке ставлення, для себе рішив, авто нікому не даю.  За це на мене понадували губи. Ще одне. В авто в мене до стелі був приліплиний шиврон розвідки. І хтось слово розвідка замалював білим маркером. 

    Відбувши в лікарні ми повернулися назад. Поки я возив ком.взвода в штаб бригади,  хлопці в трьох заїхали на нашу хату. В цей самий час, залетів літак і десь дуже рядом скинув авіабомбу і одного контузило так що він впав і почав блювати. Двоє других відбулись лехкою контузією. І вони знову поїхали до шпиталю. Остався я сам.

   Наступного дня привіз ще одного. І того нас на хаті зосталось двоє. Прийшла зарплата і всім не зарахували за виходи в П'ятихатках. Почали цікавитись що трапилось. І як оказалось нас в П'ятихатках по документах не було. І родичам погибших нічого не заплатять. За пару тройку днів знов на штурм. Сказали щоб нічого зайвого не брали, проводимо штурм і нас виводять. Цього разу з розвідки погоджуються йти тільки п'ятеро. Всі решта знайшли причини щоб туди не йти.

  Виїхали ми о другій годині ночі. Нас довезли за один кілометр до Барселони, далі пішком. На штурм нас йшло дванадцять людей. П'ять розвідка і семеро із штурмової роти. Зайшовши на Барселону трохи пересиділи. Тут нічого не мінялось. Мусора ставало ще більше і гавном воняло ще сильніше. Мені не подобалось тут бути. Краще вже десь в окопі в лісі. Вийшовши з Барселони і поки йшли до лісу, пролетіло два літаки скидаючи авіабомби. На щастя для нас, вони скидали їх в стороні метрах в п'ятидесяти. Якраз на проти нас. Там не було нічого. Помилитись вони не могли. Більш всього нас жаліли. Так думав і думаю я. Далі в ліску нас пару раз накрило арт обстрілом. В голові гуділо, ми падали, вставали і йшли далі. Нас супроводжували вони слідкували за нашим переміщенням. Прийшовши на точку, старший вийшов на командування щоб отримати додаткові інструкції. Нам сказали чекати. Нас будуть прикривати танки. Ми чекали. Трохи згодом проїхав один танк і пробив колію до ворожих окопів. Він не зробив жодного залпа. Казали що в нього на стволі був чихол. Коли вже стало зовсім світло, нам повідомили що щось пішло не так і танки будуть тільки вечером і щоб ми чекали на місці. 

    Поряд з нами на пагорбі була точка де були наші позиції і я пішов до них поспілкуватися, що тут і до чого. Там було чоловік четверо. Їх тут тримали вже тиждень не міняючи. Бажаючих їх поміняти не було. На них було жалко дивитися. Вони не були схожі на воїнів, вони були схожі на тих яких сюди насильно виперли, як самих слабших. Ще був провідник. В нього добре виходило ходити тут і оставатися живим. Він був спокійний і не боявся. І таких людей сюди заводили і не виводили. Я бачів, що на мене теж звернули увагу, я був спокійний, також не боявся. І на мою думку мене чекала така ж участь що і цього проводніка. З нами був і той що того разу втік з планшетом. Цього разу з нами був мій командир відділення він же був і замком.взвода.  Його я поважав. Тож той вів себе тихо. Ті що були з штурмової роти всі крім командира були соляними. Наріки які нюхали фен і всяку другу гадость. В них мозгів вообще не було. В обід я с двома соляними сходив на Барселону за водою і сух пайком. Нас супроводжували ну огонь не відкривали. Ми щоб не нести лишній вес автомати біля хлопців покинули.

   Сьома година вечора. До нас підійшов провідник і два сапьора. З боку вони мали установити міни і підірвати їх. Отвлікающій момент. Тим часом танк почав вести огонь по позиціям противника. По рації передали щоб під час штурму ми йшли або по натоптаним стежками або по свіжим слідами від танка. Сапьори і провідник пішли на їх точку. Через деякий час вони повернулись. Один сапьор був поранений. Тільки вони вийшли на слід від танка і їх накрив арт обстріл. І одного посікло осколками. Та з допомогою він міг іти сам. Порациї передали щоб ми були готові йти на штурм. Танк перестав вести огонь і нам поступила команда йти на штурм. Ми пішли, спочатку прямо по стежці а потім повернули в хащі і йшли крізь хащі. Я і мій ком.відділення йшли перші. До виходу з ліска оставалось пару метрів. Далі мали бути позиції кацапів. Командир штурмовиків зупинив нас ми зайняли позиції і відкрили огонь. Стріляли на звук. По логіки вони нас чекали на стежці або на колії від танка. Туди вони мабуть і спрямували вогонь а ми їх обстрілювали збоку. Вистріливши почті все бека ми почали відступати. Відступали ривками засідаючи прикриваючи відхід. За пару годин ми були на Барселоні. 

  Та нас виводити не збирались. І нам прийшлось ночувати тут же серед говна і мусора. Облаштованих місць не було а в окопі сидячі сильно не поспиш. На ранок я почав тормошити старшого що був на Барселоні щоб нас вивели. Він вийшов на комбата, той не хотів нас виводити. Ну я все-таки знайшов аргументи і нам дали добро вийти. І ми пройшовши кілометр на точку де нас і забрали.