зацінітьспіваю )

хочу на побачення

я придумаю тебе різним. якогось трохи дивного, з дурними снами. із зеленими очима, у білій футболці і сильними руками. ти будеш жахливим художником час від часу писатимеш абстрактну прозу французькою. поміж тим я знатиму що ти любиш холодний чай з молоком півтори ложки цукру два шматочки лимону. видкидатимеш у смітник мою косметику постараюсь не злитись на це я придумаю тебе різним поміж тим ти приходь, який є.

стеля має ті ж тріщини що й декілька років тому мама посадила нові квіти тим самим втамувала давню втому. Собака схуд, у нього постаріли очі і тільки вишні не змінили свого цвіту наповняються соком потрохи І так майже кожного літа. Книги припадають пилом як завжди пора було б їх перечитати щоразу, як заходиш на подвір*я щоразу, як тебе обійме мати.

Ти так вражаюче мовчиш а я боюсь тебе поцілувати та мить між тишею, така цнотлива мить нас у долоні завжди буде лоскотати. бо що між нами — декілька секунд пів погляду на двох і без зупину ти завжди будеш поруч, завжди тут. А я спокійно дихатиму в твою спину. шпалери білі й ті собі любили І скільки тої тяги на стіні а ми вже в сотий раз цнотливу мить прожили. ти дорогий для мене, ну а я, мабуть, тобі.

Холод доріг і безмежність зими заглядають за ширму місцевих повій. Ті з сльозами одягнуть червоні штани і прокинуться в морі нездійснених мрій будуть пити еспрессо з лайно-автомата будуть грітись в маршрутках, чекати новин ей, народ, одягайте скоріше колготки і гайда на дорогу, бо в повій — карантин.

нарешті в мене працює інтернет, і я знову можу написати тут щось про ніщо) але взагалі є багато всякого, що могла б розказати, але не буду тут розписувати довго. коротше, поступила, правда не в ЛНУ ім. Франка, а в політех, може то й на краще, я чомусь більше впевнена в цьому універі. мама каже, шо я туда хотіла, бо там хлопців більше (гг, мама то шарить ). можливо поїду в Болгарію, але я не дуже хочу, молюся тут, щоб візу не відкрили. але ті 100 євро хай повернуть тоді. якась дура, нє? то...

Читати далі...

ну ось завершився ще один важливий етап в моєму житті.) я закінчила школу, здала три екзамени і завтра мені вручать атестат. мабуть, саме розуміння того, що то вже кінець прийде з часом. дуже пишаюсь тим, що навчалась саме в цій школі, НК " СТрілківська школа-інтернат з поглибленим вивченям окремих предметів при ЛНУ ім. Івана Франка" круто звучить, правда? Школа виховала з мене лідера, тут ми намучились і напахались добряче, але думаю це все пішло нам на користь. як результат...

Читати далі...

під таку пісню я б виходила заміж...)

Мистецтво дихати і видихати разомУ цьому певне є і вся любов.Коли світанок відкриває білі вікна, Ви прокидаєтесь усоте вже разом. Мені здається, це так неймовірно Але водночас просто, як стіна. Ти тут. Він там. На відстанях. До неба Протягнута його рука й твоя рука. Чи в тому сенс, чи може є щось інше? Ми так загублені в пустій кімнаті. Любов – це щось тепліше, ніж весна. Її потрібно вміти відчувати.