Капелани для мене наче воїни світла — Олег Володарський

Владико Господи, Боже отців наших, Тебе просимо і Тебе смиренно і з розчуленням благаємо: зглянься милостиво на молитву нас, недостойних рабів Твоїх, і як колись Сам благазволив виступити з угодником Твоїм Мойсеєм, виводячи людей Своїх, Ізраїля, з Єгипту в землю обітовану, так і нині Сам виступи з рабами Твоїми українськими воїнами, і Сам будь їм помічником і заступником, і збережи їх і вдень, і вночі невразливими і неушкодженими від усякої злої напасті і недуги, голоду, потоплення і від усякого страху.

І як колись Ісуса Навіна на Амаліка і на царства Ханаанські, шо воювали з ним, хрестовидним здійманням рук Мойсеевих підтримав, щоб подолати їх, і тим самим Зіва і Зевея, і Салмана і всіх князів їх погубив; або як допоміг Гедеону з трьома стами вибраних мужів перемогти множество мадіамське, так і цим вірним рабам Твоїм, воїнам і захисникам нашим, міць, силу і мужнє серце, допомогу і заступництво даруй.

І як явленням Хреста на небі першому з християнських царів Костянтину сприяв єси у перемозі над противними Тобі супостатами, так і захисникам держави нашої України перемогу, і силу, і подолання над усіма ворогами подай і з усіх боків ополченням Ангелів Твоїх огради їх, і озброй їх силою і захистом Чеснот і Животворчого Хреста в ім’я Тебе, Бога Отця, і Возлюбленого і единородного Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа і Всесвятого і Животворчого Твого Духа нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь

Іван Минів, військовий священик, настоятель храму Олександра Невського с. Сонячне Вінницької області

Це була коротка, але така необхідна програма. Капелан Іван Минів поспішав і весь його графік був розписаний ледве не до хвилини, а ми ще й затрималися на попередніх зйомках.

Дорога на Могилів-Подільський надихала та причаровувала нас пейзажами гір,  тому ми ще на під’їзді до міста закохалися в цю місцевість. Кордон. Ми їхали вуличками затишного міста, а думки раптом полинули на східний кордон нашої країни, де котрий рік поспіль точаться запеклі бої. Можливо ще й тому тиша та спокій цього прикордонного містечка так гріла серце.

Красивий храм, в якому багато дерева та світла зігрівав серце. Відчувалося, як багато любові та душі вкладено в цю твердиню української віри. Отець Іван військовий священик. Капелан прикордонних військ. Він несе божу любов нашим воїнам, нашим захисникам.

Капеланія — це особлива для мене тема. Для мене вони наче воїни світла. Земне уособлення Божого Воїнства. Капелани — це люди величезної душі, котрі з відкритим серцем допомагають тим, хто захищає нашу зболілу війною країну.

Вони усюди разом з нашими воїнами: на службі, на фронті, на навчаннях, у шпиталях. Сьогодні капеланія — це гордість нашої Церкви, нашої країни, нашої Нації.

Завдяки «Сповіді» мені пощастило спілкуватися з багатьма з тих, хто віддає себе цій величній справі. Під час кожного такого діалогу душа почуває себе якось по-особливому захищено. Так ніби ці люди власним життям несуть усвідомлення того, що любов та віра сильніші за кулі.

Я бачу очі цих людей. Очі, в яких стільки віри, любові та милосердя. Душі, в яких стільки сили та Божого вогню. Вони йдуть на передову з порожніми руками, маючи при собі лише розп’яття та молитовник. І при цьому долають ворога, рятують душі любов’ю та молитвою. Вони так самовіддано люблять ближнього, люблять нашу Націю, Бога і Україну. Й так глибоко відчувають людські душі з усіма їх слабостями, сумнівами та стражданнями.

Один з них якось зателефонував мені та сказав: «Я вчуся у тебе любити Батьківщину». Я навіть розгубився від таких слів, настільки вони для мене були неочікувані, важливі та потрібні. Він заспокоїв мене та промовив: «Є святі принципи та поняття, котрі закладаються з самого дитинства. У тебе це у вихованні. Ти це знаєш». Я після цього не міг писати, адже всі слова здавалися набагато меншими за ту віру, ту довіру, котру висловила мені ця людина.

Капелани — це духовні захисники нашого суспільства. Ми ще досі повною мірою не усвідомлюємо, яким важливим, навіть необхідним даром нагородив нашу Націю Господь в обличчі цих людей. Вони — надважлива віха нашого суспільства. Авангард нашої Нації.

Час програми підходив до завершення, пролетівши наче мить. Отець Іван з теплом та повагою попрощався з нами та поїхав, адже мав нагальні справи. Для мене важливо та цінно, що ця зустріч все ж таки відбулася. Кожна зустріч з капеланією, кожна можливість познайомити Націю з одним з таких людей для мене по-справжньому коштовна. Кожну таку дорогоцінність я дбайливо зберігаю у скарбничці моєї душі. І я безмежно вдячний Богу, що такі люди, такі капелани у нашої Нації є.