Віршований текст без назви

Осінь, листя і сонце низько.

Мене прикалує твоє намисто.

Твої губи, шкіра, очі!

Я в них на завжди потонути хочу!

Твої ноги,

Дві паралельні лінії прекрасні,

В кінці яких, мене чекає щастя!

Крутіше ніж Анаша з Афганістану,

Мене гребе третій розмір душі,

Яку ти ховаєш під одягом

З модних бутиків Мілану.

Сонце низько, листя падає до долу.

Не ламайся мила! Берем вино

І валим до когось з нас додому!

Останні статті

Гість: Бентина

11.09.13, 19:15

21.09.13, 19:16Відповідь на 1 від Гість: Бентина

31.09.13, 19:34

Щиро!

41.09.13, 19:55

Це кайф! Нарешті свою герлу зустрів!

51.09.13, 20:19Відповідь на 3 від doktor_khaos

Дякую!

61.09.13, 20:20Відповідь на 4 від Кайфи

Нажаль ні Просто написалось

71.09.13, 20:22Відповідь на 6 від Воїн світла

Тільки не треба плакати. Просто живи в кайф! Піди до парку, помедитуй.

81.09.13, 20:46Відповідь на 7 від Кайфи

Там де я живу, навіть парку нема

91.09.13, 20:48Відповідь на 8 від Воїн світла

Тоді помедитуй у якомусь дворику.

101.09.13, 20:52Відповідь на 9 від Кайфи

Правда! і не парся