Ніч така невіршована, Непрозора, густа, Плачуть рими пожовані, Гнуть додолу вуста. Думи тануть, знеможені, Не даються мені, І світи заворожені Сплять в небеснім човні.[Приєднана картинка]

А десь весна іде за пругом, А десь зима ховає гнів, Моря холодні грають фугу Неперевершених штормів. Рука небесна сіє квіти, І сірість спить у забутті, Й чомусь так хочеться любити, Неначе вперше у житті.[Приєднана картинка]

О, царство вигоди і краму! Планета золота і див! Тебе незвичними дарами Всесильний час нагородив! Тут замість Бога – телевізор, Тут слів неміряно води! А от любові – тільки мізер, І ту ще спробуй-но знайди.[Приєднана картинка]

Непорочно і тихо. Перші кроки пітьми. Небо сипле на стріхи Біле просо зими. Триста кроків до раю, Чути сни де-не-де. Тільки стежки немає, Що у весну веде.[Приєднана картинка]

Праворуч – лід, Ліворуч – лід, На хмарі – сонечко стокриле. О, скільки за тобою вслід Пустив думок я світом, мила! А ті верталися назад, А думи й тіні не спіймали, І проростає в небо сад Моєї тихої печалі.[Приєднана картинка]

Над землею імла Ані руш білокрила, Чи зима не змогла, Чи весні завинила. Від початку і до Непробудної ночі Ходить дужий ніхто, І мені щось бурмоче.[Приєднана картинка]

О ті, хто будуть після нас, Кого на світі ще немає, Хто подолає смерть і час, Шляхи небесні подолає, Хто міркувати про святе Буде із Богом наодинці, Чи ви згадаєте про те, Як предки тішились росинці?[Приєднана картинка]

Ну і де та зима? Помилились синоптики, Світ оцей мов родивсь Для заплаканих зим. Сонце чистить вікна Незашторену оптику, І пускає зайців Золотавих у дім. Ну яка ж то зима? То весняна фантастика, У якій не живуть Ані сніг, ані лід. На підлозі моїй Золотаві пухнастики, На колінах моїх Тихий сонячний кіт.[Приєднана картинка]

Одиноко і прісно. В музи – повно боргів. Небо хмарами висне, Серце – хоче снігів. Пам’ять мрякою вкрита, Що за ній – все одно, І четвер дощовитий Бубонить у вікно.[Приєднана картинка]

Той світ на клапті не роздертий, У нього дивна сила є, Там ходить білий сніг за смертю, І слід лишати не дає. Там сльози є – та не солоні, Там думи є – та не гіркі, І місяць гріє у долонях Новонароджені зірки.[Приєднана картинка]