Загубився місяць по дорозі, Темно так, хоч сонечко вмикай, Певне, залишився вдома Бозя І малину кидає у чай. Якби вийшов, то було б все ладно, І світився б серпик у вікні, Тільки Бозі нині листопадно, І так само, може, як мені.[Приєднана картинка]

Не говори про втрачене, досадо, І про минуле теж не говори. Ходімо краще до старого саду, Що підіймає віти догори. Він все пізнав: і розпач, і надію, Плоди любові, слів порожніх дим. Тепер, он бачиш, осені радіє. Чого ж не порадіти разом з ним?[Приєднана картинка]

Співаче, натягуй струни, Нудьгу годувать не варт! Я кидав сьогодні руни, Вони обіцяли фарт. На захід, за морем сірим, Де дзвони гудуть церков, Гуляти моїй сокирі І пити удосталь кров! Там золота, кажуть, гори! Там повно всіляких втіх, Повітря лікує хворих, І безліч дівок струнких! І всі, до холери, юні, Й дістануться всі мені! Співаче, натягуй струни! Бо ж руни не брешуть, ні?[Приєднана картинка]

Тримали хмари небо на долонях, І ліс скидав старий, пожовклий лах, За тим селом, де розпускався сонях, І прорізала річка давній шлях. Пливла журба, холодна і безсила, І жовтень був, і середа була, За тим селом, де пам’ять оніміла І, як той сонях, тихо відцвіла.[Приєднана картинка]

Зійшла зоря у тихий сад, Цілує яблуні умиті. Холоне стиглий виноград, І час продовжує сивіти. Тупцює відгомін доби. А ти мовчи, не треба слова. Ти просто слухай і люби Цю потайну осінню мову. [Приєднана картинка]

Мовчала ніч. Ходили містом духи. Дерева ворушилися в імлі. А із небес спускались білі мухи, Які не долітали до землі. Холодних снів тремтіли тихо крила. Безсоння мляво вікнами цвіло. І некваплива осінь жовтеніла, Та клала руки на моє чоло.[Приєднана картинка]

І те, що зовсім не моє, І те, що видано мені – Усе на цьому світі є. У цьому віці, в цьому дні. І кожне слово – мов маяк. Все має сенс, все має зміст. І, певне, ти – не просто так, І я тобі – не вітру свист.[Приєднана картинка]

Не йди до лісу. Там мене немає. Там тільки озерце, мале як скло, Де в очереті качечка дрімає, Якій не відлетілось у тепло. Там джерельце поволі миє кладку. Там інший час, для пожовтілих трав. І ще туман, прозорий, наче згадка Про те, як ліс отой мене чекав. [Приєднана картинка]

Доба скотилася униз. Доба не має сили. І сонячний палає хмиз За краєм небосхилу. Думок торкається любов, Не чує віку тіло. Здається, я уже прийшов, Куди душа хотіла.[Приєднана картинка]

Зачарована втіхо, браво! Алілуя, прозорий час! Я не маю, повірте, права Мов колода мовчать про вас! Потім буде погода сіра, Що поставить теплу бар’єр. Я вам вірю. Сьогодні вірю, І співаю про вас тепер! Тіште! Тіште цей світ красою! Світлим сміхом малюйте дні! І іще: підморгніть росою, Дайте знак, хоч який, мені.[Приєднана картинка]