Скажіть мені, де міра почуттям?
Де та межа, якій відомий спокій,
І за якою шлях тече широкий,
Що сполучає вічність із життям?
Скажіть мені, якщо усе мине
Без серця, без мети, без сподівання,
Чи мають сенс похмурість та мовчання?
Хіба за це цінується земне?За кроком крок, за словом – слово,
І знов душа моя жива,
Мені наснилася розмова,
Прості, без натяків, слова.
Без сподівань – вони примарні,
Як і думки, в яких пливу,
Але почув. І вже не марно
Тих слів чекаю наяву.
25.12.2015
Послухайся хоч раз
Свого раба,
Мої поради
Трошки щось вартують:
Зіграй зі мною в хованки, журба,
Ти станеш переможцем,
Гарантую.
24.12.2015
В містах, полях та у лісах
Блукають тіні сподівання,
І є життя – в твоїх рядках,
І є життя – в твоїх словах,
І є життя – в твоїх руках.
І поруч – смерть. В твоїм мовчанні.
23.12.2015
Победное спрятав знамя,
От снежных сбежав сюит,
Не ходит зима кругами,
А дома, в уюте, спит.
Деревья давно застыли,
Да толку с того и нет –
Нет инея белой пыли,
Есть серый осенний цвет.
Ни лёд, ни мороз не дружат
С застенчивым декабрём,
Зима, просыпайся, ну же!
Покинь, наконец, свой дом.
23.12.2015
