Світанок,
березень та мряка,
І ноги
хлюпають в калюжах,
Під ворітьми
сидить собака,
Але мовчить.
Він занедужав.
Служив. Отримав
тільки втому
І кашель з
настроєм на здачу,
Та сум по часу
золотому
Іще блищить в
очах собачих.01.03.2016
Ночь. Лунный шар застрял
На фонаре,
Зачёркнут прошлый день
В календаре.
В моей душе расколот синий
Лёд,
Целует окна
Чёрный небосвод.
И, привязавшись
К лунному лучу,
Я грязь здесь оставляю.
И лечу.01.03.2016
Подъезд. Площадка. Стёртая ступень.
Дорога вниз – как символично
это,
Вливается в окно пришедший
день,
Ребёнок земляничного
рассвета.
Смеётся он, неисправимый
плут,
И странные пред мною ставит
цели,
Пути за дверью хоженые ждут,
Они уже прилично надоели.
Готовлю жизнь стучащему
виршу,
А вот и он, чарующий и милый,
Но вряд ли Вам его я напишу,
Вас, кажется, и это утомило.29.02.2016
А вот и вечер мыслями изломан,
А вот и тени виденного днём,
В подушках копошится тихо дрёма,
Баюканная слабеньким дождём.
Чужие и задумчивые лица
Колышет молча воздух надо мной,
Их даже не прошу угомониться,
Быть может, после этого приснится
Прекрасный образ, хоть и не родной.29.02.2016
Как странно мне ещё здесь
быть,
Под крышей из небесной выси,
Учиться заново ходить
Без костылей любимых писем.
Сидеть бесцельно дотемна
И шпарить сон глотками чая,
Смотреть на вечность из окна,
Поступки в памяти листая.
Под шум приглушенный дорог
Чего-то ждать, чего – не знаю,
И знать, что в мире только
Бог
Меня немного понимает.29.02.2016
Хтось просить
хліб,
Хтось просить
снів,
Над ворогами
Перемогу,
А хтось до
неба
Кораблів
Чи пряних
пахощів
Степів,
Грошей чи
додаткових
Днів,
А я прошу себе.
У Бога.28.02.2016
Мазнув рожевим
ранок новий
У чистих шатах
з білих хмар,
І у зими
відняло мову,
І сонця
лляється нектар.
У хвилях
заспаного люду,
Минувши сніжних
снів рубіж,
Назустріч квітчастому
чуду
Весна крокує
босоніж.28.02.2016
Коли душа моя
зупиниться,
Коли усі слова
розкажуться,
То небо
хмарами розмажеться
Й зіпреться на
дерева-вилиці.
Дмухне туманом
заклубоченим,
Очима жовтими
подивиться,
І місяць
посмішкою скривиться,
Мовляв, не
збулось напророчене.
У забутті
зберуться мареві
Ховати тінь,
на верхній полиці,
А я скажу:
даремні спроби ці,
Адже ніколи не
кохали ви.28.02.2016
Який цікавий
білий світ!
Що не роби –
щодня новини,
І нерви як
колючий дріт,
Й вантаж думок
ламає спину.
І пам'ять, що
у нетрях літ
Ховалась,
знову виповзає…
Який цікавий
білий світ,
Він мною так
натхненно грає.27.02.2016