Є в кожній жінці скарб і таємниця,

Бо через неї пророста життя.

Але чому ж їй уночі не спиться?

Чому її тривожить майбуття?

Щось негаразд в зневіреному світі.

Чомусь знервовані усі чоловіки.

Жіночі ліжка ними не зігріті,

Думки самотності холодні і тяжкі.

Хай вже не лицарі, нехай не Дон Кіхоти,

Не Геркулеси і не Дон Жуан,

Де чоловічі хоч якісь чесноти?

Одне бажання - щоб душа жива.

Так ні, усе спаплюжено, пропито,

Ні гідності, ні шани до жінок.

Одна мета - дорватись до корита,

Нема для них любові і зірок.

Нема бажання душу врятувати

І хоч би як протистояти злу.

Тому сумує одинока мати,

І жінка в самоті ковта сльозу.

Чоловіки! Панове! Схаменіться!

Невже на вас бездушія печать?

Є в кожній жінці скарб і таємниця,

Лише любові їй не вистача.

                                       Автор: Віталій Іващенко