Не допускайте людей у свій космос... Вони поцуплять ваші зірки!

Я не можу змиритися з явищами, які розраховані на все життя. Довічні ув*язнення, шлюбні контракти, постійна робота до кінця життя. Спроби зафіксувати форми існування і позбавити їх від плину часу...

Поки ти молодий, ти думаєш, що секс - це кульмінація близькості. Потім  виявляєш, що це чи не початок її. 

"В основі математики лежать числа.

Система чисел подібна до людського життя. Спочатку натуральні числа. Це цілі і додатні. Числа маленької людини. Але людська свідомість розширюється. Дитина відкриває для себе тугу, а знаєш, що є математичним виразом туги? Від*ємні числа. Формалізація відчутя,  що тобі щось бракує. А свідомість продовжує розширюватись і рости, і дитина відкриває для себе проміжки. Між каменями, між лишайниками на каменях, між людьми. І між цифрами. 

І знаєш, до чого це приводить? Це приводить до дробів. Цілі числа плюс дроби дають раціональні числа. Але свідомість на цьому не зупиняється. Вона прагне переступити через грань здорового глузду. Вона додає таку абсурдну операцію, як добування корення. І отримує ірраціональні числа.

Це свого роду божевілля. Тому що ірраціональні числа нескінченні. Їх не можна записати. Вони витісняють свідомість у зону безмежного. А об*єднавши ірраціональні числа з раціональними, ми отримуємо дійсні числа. 

І це не припиняється. Це ніколи не припиняється. Тому що тепер ми відразу ж приєднуємо до дійсних чисел уявні - квадратні корені з від*ємних чисел. Це числа які ми не можемо собі уявити, числа, які не може вміщати в себе нормальна свідомість. А якщо ми до дійсних чисел додамо уявні, то отримаємо систему комплексних чисел. Першу систему числення, в межах якої можна задовільно пояснити формування візерунка вишиванки. Це як велична, милозвучна мова. І пісня. Яка спонукає до дій, зцілює. Це Україна, це те, без чого я не можу. 

Вітаю з Різдвом і з отриманням Україною Томосу - права на автокефалію для Української Православної Церкви. Я б про це може й не писав, бо не вважаю себе набожним і особливо віруючим. Але як не написати, якщо надання Томосу - це історична подія для держави?! Вчора і позавчора про це йшлося у всіх новинах і багатьох програмах на радіо. Не оминула ця тема і блоги. Залишилось лише чекати обурених воплів русні на livejournal. І точно - в френд-стрічку потрапило промо (промо - це проплачений допис, який змушують дивитися всіх блогерів тому що його прилаштовують до стрічки зафренджених) від знатного ЖЖшного українофоба. Його вже і банив, і скаржився на дописи - а воно все одно лізе в стрічку зі своїм українофобством. Мовляв, Томос не має юридичної сили. А завершувалось обурення тезою про те, що Україна була нікому не потрібною, окрім Росії, а тепер і зовсім нікому не потрібна. Звичайно, «ватний поцреот» отримав купу коментарів. Однак не лише від однодумців, а й від нормальних росіян і українських патріотів. Як хочете, можу дати посилання, щоб і ви йому накидали.

Цікаво, скільки розмов про Томос на головній ЖЖ? Давно туди не заходжу, бо там або туристична нудота, або совкодрочерство (ностальгія за СРСР), або відверте українофобство.

Тут би написати щось на противагу русні. Але на Софійську площу не поїхав. Вирішив, що холоднувато. Що участь президента в урочистостях означає очеплення і море поліцаїв і спецназівців. Це, звичайно, заради безпеки - однак некомфортно. Та й подивитись можна було хіба що на трансляцію, бо в Софійській церкві місця вистачило лише для духовенства і президента. Так, після літургії до Софійського заповідника пускали всіх бажаючих. Але все одно всі бажаючі не встигли подивитись на Томос.

До чого це я веду?! До того, що чекаю на репортаж від тих, кому вдалося побувати на урочистостях.