Каждый день такое чувство, что я что-то упускаю. Мимо меня летит время, а я пустая. Нет ощущения полноты души. Постоянное желание что-то делать и куда-то спешить. Тоннами глотаю семинары и слова из книг. Лишь бы забыться и выключиться на миг. Но все как через сито или проливным дождем. Душе мало, она поедом жрет. Ты ее наполняешь, а она жрет и жрет. Просит, ноет, болит и жить не даёт. (с)

для тих, хто памятає  [Приєднана картинка] Моя душа – це птиця Фенікс Гаряча і червона наче жар))) Моя душа – це грім небесний, Що сплелися в один удар! [Приєднана картинка]

А за любов’ю нашою.Де вона тепер, кого зігріває в холодній постелі, кому співає на ніч?Хто бере її за руку, хто дихає її волоссям?Хто дражниться,Хто свариться, Хто мириться?Хто каже: Зупинись,час прощатися.Хто вертає на-завтра.Хто проводжає,Хто готується до зустрічі з натхненням?Хто марить,хто вабить,хто не зволікає?Хто пускає очі до неба в думках про неї?Хто танцює із листям востаннє?Хто тане на її губах із першим снігом?Хто розквітає з її сміхом.Хто в неї віритьЩе?Я.А ти?