Їдуть козаченьки та й біля річенькиТа й біля річеньки ручаяТа й питають дівчину, та й питають дівчинуТа й питають дівчину "ти чия?"Та й питають дівчину, та й питають дівчинуТа й питають дівчину "ти чия?"Осавула свиснув, шабелькою блиснувШабелькою блиснув, гей гей гейХлопці не спиняйся, шикуйся рівняйсяБійся та лякайся чорних очейХлопці не спиняйся, шикуйся рівняйсяБійся та лякайся чорних очейРічечка холодна, дівчина проворнаКрутить на вирує течіяДівчина воркоче, голову...

Читати далі...

Стоїть козак на чорній кручі,В задумі буйна голова.Поряд дівчина чорноброва,В неї розплетена коса.Поряд дівчина чорноброва,В неї розплетена коса.Ой куди їдеш, від’їжджаєш,Нещасна доленько моя,На кого мене покидаєш,Для кого русая коса?На кого мене покидаєш,Для кого русая коса?Повіяв вітер, вітер буйний,Зайнялось серце від жалю,Бо козак їде на чужину,Лишає дівчину саму.Бо козак їде на чужину,Лишає дівчину саму.Ой куди їдеш, від’їжджаєш,Нещасна доленько моя,На кого мене покидаєш,Для кого русая...

Читати далі...

Сяяли на сонці шаблі запорожців,Як вони на конях гнали ворогів.Козацькому роду нема переводу,Лине його слава з далечі віків.Гей, співай, козаки,Про любов, про землю святу,Про землю.Славте, гей, козаки,Волю золоту.Наші козаченьки – славні запорожці,Вірними шаблями очищали світ.Козацькому роду нема переводу,Прапор малиновий кличе у похід.Гей, співай, козаки,Про любов, про землю святу,Про землю.Славте, гей, козаки,Волю золоту.Квітне наша доля, наче маки в полі.І ранкове сонце виплива з дібров...

Читати далі...

Молода і вічна, як роса з калиниЯк вода кринична, пісня УкраїниЩо полями широкаКриницями глибокаА піснями завжди високаукраїнська земляІ Дніпро і кручі, і політ орлинийІ сади квітучі в пісні УкраїниЩо полями широкаКриницями глибокаА піснями завжди високаукраїнська земляЗберемось на свято за столи кленовіДе пісні крилаті в дружбі і любовіЩо полями широкаКриницями глибокаА піснями завжди високаукраїнська земля[Приєднана картинка]

Ой у лузі та ще й при березі Червона калина. Породила молода дівчина Хорошого сина. Вона ж його ой та й породила В зеленій діброві, Та й не дала тому козакові Ні щастя, ні долі. Та й не дала тому козакові Ні щастя, ні долі, Тільки дала тому козакові Личко й чорні брови. Було б тобі, моя рідна мати, Цих брів не давати, Було б тобі, моя рідна мати, Щастя й долю дати! * * * Розвивайся, ти, зелений дубе, Завтра мороз буде, Собирайся, молодий козаче...

Читати далі...