ЛЮБЛЮ цього автора :)

[ Читать дальше ]

Черемшина - Elena /Yerevan/

  

http://blog.i.ua/user/1633264/241984/

Трохи запізно, бо тільки но приблукав додому з поїздки...
Але День Народження улюбленої письменниці не можна не відзначити. Леся Українка фактично змінила мій релігійний світогляд за допомогою п єси "Руфін та Прісцілла"
Цікаво, що п єса не ставилася жодного разу - ні за царських, ні за радянських часів. А в ній дуже чітко окреслюється, чому освічені і розумні люди давнини не приймали християнства і не могли прийняти.
Але, щоб не витрачати даремне слова - процитуємо класика.
Отже - дійові особи.
Руфін - освічений римлянин
Прісцілла - його дружина, новонавернена християнка, котру привабив емоційний бік нового вчення.
Парвус - голова християнської громади. Характеристику не даю, вона вся в його висловлюваннях.

[ Читати далі ]

На світлині Леся Українка у дитинстві, у національному вбранні.

http://photo.i.ua/user/1633264/110143/2519625/

Тарасова ніч

На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає; Кругом хлопці та дівчата — Як мак процвітає. Грає кобзар, виспівує, Вимовля словами, Як москалі, орда, ляхи Бились з козаками; Як збиралась громадонька В неділеньку вранці; Як ховали козаченька В зеленім байраці. Грає кобзар, виспівує — Аж лихо сміється... «Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться. Було колись — панували, Та більше не будем! Тії слави козацької Повік не забудем!

Встає хмара з-за Лиману, А другая з поля; Зажурилась Україна — Така її доля! Зажурилась, заплакала, Як мала дитина. Ніхто її не рятує... Козачество гине; Гине слава, батьківщина; Немає де дітись; Виростають нехрещені Козацькії діти;

Кохаються невінчані; Без попа ховають; Запродана жидам віра, В церкву не пускають! Як та галич поле криє, Ляхи, уніати Налітають,— нема кому Порадоньки дати. Обізвався Наливайко — Не стало Кравчини! Обізвавсь козак Павлюга За ними полинув! Обізвавсь Тарас Трясило Гіркими сльозами: «Бідна моя Україно, Стоптана ляхами!» Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, Заплаче серденько! Де поділось козачество, Червоні жупани? Де поділась доля-воля, Бунчуки, гетьмани? Де поділися? Згоріло А чи затопило Синє море твої гори, Високі могили? Мовчать гори, грає море, Могили сумують, А над дітьми козацькими Поганці панують. Грай же, море, мовчіть, гори! Гуляй, буйний, полем! Плачте, діти козацькії,— Така ваша доля! Обізвавсь Тарас Трясило Віру рятовати, Обізвався, орел сизий, Та й дав ляхам знати! Обізвався пан Трясило: «А годі журиться! А ходім лиш, пани-брати, З поляками биться!»

Вже не три дні, не три ночі Б'ється пан Трясило. Од Лимана до Трубайла Трупом поле крилось. Ізнемігся козаченько, Тяжко зажурився, А поганий Конєцпольський Дуже звеселився; Зібрав шляхту всю докупи Та й ну частовати. Зібрав Тарас козаченьків — Поради прохати: «Отамани товариші, Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, Що мусим робити? Бенкетують вражі ляхи - Наше безголов'я». «Нехай собі бенкетують, Нехай на здоров'я! Нехай, кляті, бенкетують, Поки сонце зайде, А ніч-мати дасть пораду,— Козак ляха знайде».

Лягло сонце за горою, Зірки засіяли, А козаки, як та хмара, Ляхів обступали. Як став місяць серед неба, Ревнула гармата; Прокинулись ляшки-панки — Нікуди втікати! Прокинулись ляшки-панки, Та й не повставали: Зійшло сонце — ляшки-панки Покотом лежали.

Червоною гадюкою Несе Альта вісти, Щоб летіли круки з поля Ляшків-панків їсти. Налетіли чорні круки Вельможних будити; Зібралося козачество Богу помолитись.

Закрякали чорні круки, Виймаючи очі; Заспівали козаченьки Пісню тії ночі,— Тії ночі кривавої, Що славною стала Тарасові, козачеству, Ляхів що приспала.

Над річкою, в чистім полі, Могила чорніє; Де кров текла козацькая, Трава зеленіє. Сидить ворон на могилі Та з голоду кряче... Згада козак гетьманщину, Згада та й заплаче!» Умовк кобзар, сумуючи: Щось руки не грають. Кругом хлопці та дівчата Слізоньки втирають. Пішов кобзар по улиці — З журби як заграє! Кругом хлопці навприсядки, А він вимовляє: «Нехай буде отакечки! Сидіть, діти, у запечку, А я з журби та до шинку, А там найду свою жінку, Найду жінку, почастую, З вороженьків покепкую».

До 120 - річного ювілею Дж.Р.Р. Толкіна... Про нашого Професора можна говорити лише віршами.

Amarin

*** Иногда ты вспоминаешь старые легенды И думаешь о тех, Кто под самыми первыми звездами Пел самые первые песни, Кто учил говорить деревья И искал самые первые ответы На самые первые вопросы Об огромном, сверкающем, Таком разном - и таком одинаковом мире. О тех, кто ушел давным-давно ... Но, когда слова как бы случайно Складываются в певучие строки, И когда нечаянный аккорд задевает сердце, Может быть, это капелька звездной крови Отзывается в твоих жилах? (c)

 

Jascal

В полётах птиц в высоком небе...

в полётах птиц в высоком небе, в листве опавшей тополей, в горящих звёздах на закате над засыпающей рекой я видел тени, что скользили по плитам призрачных аллей и пели мне на синдарине баллады с тихою тоской. мир умирал. и на прощанье в лесу осеннем таял свет, в горах людей крылатой расы, искрясь, срывались вниз снега. и Песня Первая кончалась, и Боги слышали ответ. конец был близок. Оставались века, какие-то века (c)

Куди котиться світ? До Дагор Дагоррат, куди ж іще...

Давно вже присів на цю групу. Що привабило - вона німецькомовна, тобто не піддалася загальній англоманії.Ну і сотні разів бачені кадри з "Володаря перснів" та-аку викликають ностальгію...І зрештою - який тут Саурон... Епічний... Аж страшно стає за улюблених персонажів)