Щойно завершила читати "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко.Враження чудові.Стільки всього...Важко отак одразу все висловити,що так би мовити накипіло з 2 лютого,коли почала читати(щоправда була майже  2-місячна перерва).

 Дякую,Оксано Стефанівно,за  чудову книжку,емоції,які вона викликала(я ревіла(якось банально звучить,але нехай),коли Адріан та Геля готувалися до самогубства),я ночами не спала,не будучи в змозі відірватись...Ще раз величезне спасибі за ВСЕ...

– У романі ви блискуче описуєте, скажу так, любовні втіхи… Як гадаєте, славнозвісна Нацкомісія з питань моралі не матиме до вас претензій?

– Скажу, що коли чорт зістаріється, то він іде в ченці. От коли всі наші працівники українського криміналу 90-х постарілися і вийшли у прем’єри від влади чи від опозиції, то вони всі дуже зацікавилися питаннями моралі. Гадаю, для початку ця комісія мала б узятися за діяльність тих, хто її призначив. І… більшої аморалки, більшої порнухи, аніж демонструють нам наші урядовці, жодна комісія жодної країни не знайде в суспільстві, хай як шукала б… Те, до чого вдаються наші політики у прямому ефірі, це і є порнографія духу. Це аж ніяк не демократія. Дозвольте процитувати командора із «Камінного господаря» Лесі Українки: «Права без обов’язків – це сваволя». Себто, коли ми кажемо, що в нас – свобода, то це термінологічно не правильно, бо права без обов’язків називаються не свободою, а сваволею. І те, що відбувається на наших екранах, і те, що нам демонструють наші політики кримінального розливу 90-х років, – це є порнографія духу, демократія тут ні при чому. Демократії без культури не буває. Тому перш ніж говорити про демократію в суспільстві, треба ставити на ноги культуру… А щодо інтимних сцен у романі… Гадаю, будь-яка людина із здоровою психікою, знайома не з книжок із тим, що таке любов, завжди відрізнить: написано про любов чи написано «про ето». Я завжди апелюю до притомного читача, із здоровою психікою, не скаліченою всіма гримасами сучасної української політики…

http://www.simya.com.ua/articles/41/29615/