Знаешь, сон – приют молчанья, Он как дождь с тобой грустит, Будто в зеркале хрустально Тенью боль как явь скользит. Ручейком звеня, неслышно Слово льется здесь и там, И прощеньем память дышит, Гордость уронив к ногам. Где-то в зеркале запретном Ты увидишь явь без снов, В ней цветет любовью лето! Память ранит больше слов. Т.Е.С. 31.07.08

Василь Махно поезія – мабуть перейде в слова і зникне в провінції від постійного пошуку сенсу життя і провізії де все сходить з рук бліді поетески помалу спиваються співають пісні – акушерством займаються і блядством - як вислід ...

Читати далі...

Василь Махно дівчинка котра поправляла на ключицях плаття витончений смак і ума – палата боязка наче миш Маяковського знала ...

Читати далі...

Вновь стихают горести И обид следы, Так пропали без вести Чувства глубины' . Плачет дождь за окнами, Хмурится рассвет, Бродят чувства около Снов прошедших лет. Вспомню о мечтаниях, Что цвели в душе, Холод расставания Сменит тьма уже. Я сейчас спокойно Обернусь назад- Где искрилось счастье Кружит листопад. т.е.с. 24.07.08

Мое слово легкой строчкой Тихо ляжет у окна, В вихре мыслей, многоточий Чувство пропасти без дна. На скале стоишь у края, И обрыв застлал туман, Сдесь паришь над всем, не зная, Шагнешь вниз иль к небесам. Без решений и ответов На вопрос, молитвы, сны Ждешь, давно утратив лето У дверей к душе весны. Из-за тучи солнце глянет, Сквозь туманы - блеск волны, Это ль мир, где ночь и пламя Одиноким не страшны? На вопрос немой ответа Ждешь меж небом и землей, Ждешь, давно утратив...

Читати далі...

Василь Махно якщо в євангельській притчі – що саме читають у сільській церковці – батько вибігає назустріч синові та наказує слугам перевдягти його й заколоти для нього ягня то мені мусить світити бодай слабке світло в...

Читати далі...

В тишине коснись рукой, В темноте зажги огонь, Только мы его узрим -, Тот, кто любит и любим. Слышишь шепот звездопада? Слышишь шорох где-то рядом? То крадется нелюдим Сон, что любит и любим. Посмотри, мечты сиянье - Нас наполнит ожиданье; Мы кружимся и летим Тот, кто любит и любим. Т.Е.С. 10.04.20 ...

Читати далі...

Й. Бродський Євгенію Рейну, з любов’ю Пливе в журбі непояснимій поміж цеглової надсади нічний кораблик незгасимий із Олександрівського саду, нічний ліхтарик нелюдимий, що на троянду жовту схожий, над німбами своїх любимих, в ногах прохожих. Пливе в журбі непояснимій п’яниць, сомнамбул хор бджолиний...

Читати далі...

Мойсей ФІШБЕЙН …і щастя це — хвилини півтори. Склепивши очі, тихо повтори: околиця… напівзабуті лиця… овече хутро… сині хутори… багаття… бринза… сутінки… суниця… Ти вернешся. Воно тобі насниться. Форель… зело… криниця… Повтори...

Читати далі...

. Мова справжнього румуна потребує гідних слів. Хай невіглас суржикує- мову кривдити не смій. Привітаю чемно того, я, румунський селянин- хам згадає нашу мову: вигне мат у сім колін. . Навкіл любоньки кружляє, каже солодко у лад- дурню лайку пробачаю за десяток серенад. НЕма в світі іншой мови до твоїх, румунскьких, вуст. Не вагайся, не сторонься слова- це ж бо твОя суть. . І натхнення , і кохання, спів, і шепіт, і вірші: пан пасує до каптана- говір нам по мірці...

Читати далі...