Ніхто не скаже, як тебе знайти,
Єдиним рухом серця притулити,
В полях душі вже повно лободи,
Хоча ще вчора розцвітали квіти.
Багато слів. Не віриш ти словам.
Вони вже червоніють від напруги.
І з ними разом червонію сам,
Носій невиліковної недуги.
16.12.2015
А я неправильний сьогодні,
А, втім, і вчора був таким,
В моїх віршах – сумна безодня
В моїх очах – тривоги дим.
В моїй душі – неоднозначність,
Є сенс, а іноді – нема,
Шалена вчинків необачність
І мрій – на ціле синема.
І серце, що життя колише,
Слів не боїться полину,
Воно боїться тільки тишу
Й нерозуміння глибину.
13.12.2015
Ти хто? І хто тебе послав?
Скажи, хіба тобі так важко?
Моїх думок пекучий сплав
Та невловима синя пташка.
Ти хто? Чому пізнав тебе?
Твою ходу, твій погляд, коси,
Чом моє серце, не скупе,
Уже благає: «Досить! Досить!»
Ти хто? Й навіщо саме ти?
Жива, яскрава, загадкова.
Пора просити: «Відпусти…»
Та я не знаю цього слова.
12.12.2015
