Піду у поле, де сліпучий простір,В якому стін та огорож нема,І не було палаючої злості,І небо землю ніжно обніма.І запахи - хвилюючі, медові,І пропонує вітер добрий сміх,І хочеться спіймать його на словіТа розчинитись в запахах отих.26.12.2015

Скажіть мені, де міра почуттям? Де та межа, якій відомий спокій, І за якою шлях тече широкий, Що сполучає вічність із життям? Скажіть мені, якщо усе мине Без серця, без мети, без сподівання, Чи мають сенс похмурість та мовчання? Хіба за це цінується земне?25.12.2015

За кроком крок, за словом – слово, І знов душа моя жива, Мені наснилася розмова, Прості, без натяків, слова. Без сподівань – вони примарні, Як і думки, в яких пливу, Але почув. І вже не марно Тих слів чекаю наяву.25.12.2015

Послухайся хоч раз Свого раба, Мої поради Трошки щось вартують: Зіграй зі мною в хованки, журба, Ти станеш переможцем, Гарантую.24.12.2015

За обрієм блиснувНатяк на новий день,Один з небагатьох,Що насправді збувається.І я йому радий,Бо світанок - Це посмішка янгола,Така ж добра,Як і він сам,Крилатий поводирУ сліпоті життя.24.12.2015

Вечірній чай - рецепт від давніх ран,Не вб'є, та хоч вгамує на хвилину,Над чашкою сплітається туман,Малюючи небачену картину.Пахучий, чорний, обпіка язик,Один ковток - і замовкають втрати.Він не солодкий, я до того звик - Солодкого в житті не відчувати.І добре так стає, як не булоЗа цілий день, з початку і до краю.Вечірній чай - єдине джерелоТепла, яке мене не оминає.24.12.2015

В містах, полях та у лісах Блукають тіні сподівання, І є життя – в твоїх рядках, І є життя – в твоїх словах, І є життя – в твоїх руках. І поруч – смерть. В твоїм мовчанні.23.12.2015

Зізнайся, чи ти згадуєш мене?Чи недарма тобою захлинаюсь?Чи має сенс життя моє земне,В якому я за тінь твою хапаюсь?Зізнайся, чи я й досі не набрид?А може вже набрид, того ж не знаю,Чи, може, голос мій - то пустоцвітДля тебе, мій малий шматочок раю.Зізнайся, чи я зможу ще хоч разТебе торкнутись поглядом тендітним,Допоки не настав останній час,Який до всіх приходить непомітно.А він прийде, він світ переверне,Поцупить землю й подарує зорі,Зізнайся, чи ти згадуєш мене,Живу краплину у людському...

Читати далі...

Холодний вечір на чолоПоклав свої долоні,Нове поставив в небі тлоІ я в його полоні.Який сюжет! Яка красаНа світі ще існує!Крокує ніч і чудеса Кометами малює.22.12.2015

Не жалейте яркого рассвета,Не держите доброго в себе,Вопреки пророчащим планетам,Вопреки неласковой судьбе,Вопреки небесной странной силе,Что, казалось, будет навсегда,Всё раздайте, всё, чем наградилиВас, когда отправили сюда.И не бойтесь быть светлее солнца,Создавая для других уют,Исчерпайтесь насухо, до донца,Ведь назад иначе не возьмут.22.12.2015