Замітки інтимна лірика

Замітки з міткою «інтимна лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

В гніздечку рук твоїх

В гніздечку рук твоїх панує спокій.
У вир очей занурюсь глибину,
Через туман фантазій і утопій
Стару як світ я істину збагну:

Не треба журавля мені у небі,
Напівшалених, неземних ночей...
А просто пригорнутися до тебе
І заховатися у затінку плечей.

Вдихнути рідний запах твого тіла,
Тебе узяти - і себе віддать.
Здається, все життя цього хотіла...
Земне кохання - ось в чім благодать!

Коментарі: 78

sonce-33

Щоразу взимку думаю: усе...

Щоразу взимку думаю: усе...
Весною розквіта любові гілка.
Тривожить душу чарівна сопілка,
Щемливу радість в пригорщах несе.

Я так боюсь розхлюпати її
На перехрестях поглядів недобрих.
Та вперто вірю: життєдайний промінь
Проб'ється крізь буденність сірих днів.

Розкрившись потаємному чуттю,
До тебе з маків простелю стежину.
Якась маленька голосна пташина
Складе осанну небу і життю!

Коментарі: 66

sonce-33

Мені всього-навсього треба

Мені всього-навсього треба
Яскравого світла в пітьмі,
Рожевого кольору неба,
Волошок в зеленій траві.

Левад, де корівок квасолька
Розсипана щедро зокола.
Вербичок рясні парасольки,
Стерня, яка ніженьки коле.

Заплави в ставку полудневі,
Там жаб'ячий спів серце крає.
Духмяні луги чебрецеві,
Де коник на скрипочку грає.

Так хочеться літечка ласки -
Далекого світу того,
Де сон пряде бабця із казки,
А може, з дитинства мого...

Коментарі: 98

sonce-33

Простелив ти до мене стежину

У безмежнім, смарагдовім морі,
Де ночами купаються зорі,
Простелив ти до мене стежину.
Я сміливо по сяйву ступала,
І любов свою в серці плекала,
Наче мама маленьку дитину.

Бідне серце тривожилось лунко,
На устах маковіли цілунки,
А ланіти рум'янцем палали.
Я весніла, я снила тобою,
І спліталося щастя з журбою,
До побачень я дні рахувала.

Засмутилося лагідне море,
Швидко втратило ніжну прозорість,
Зникла в хвилечках срібна стежина.
Тож даремно тебе виглядала
І назавжди тобі дарувала
Свої щирі чуття до краплини...

Коментарі: 70

sonce-33

Неземним я його уявляла...

Неземним я його уявляла:
Загадковим, шляхетним, сумним...
В нетолочених травах шукала -
Не вдалося зустрітися з ним.

В небеса вище зір я злітала,
Там кохання бажала зустріти.
Подарунком на пам'ять зосталась
Лиш надкльована зірка із літа.

Після пошуків довгих здалася,
Перестала я марити ним.
Та на глум, а чи, може, на щастя,
Він постав - таким рідним... земним!

Коментарі: 94

sonce-33

Що є любов?

Перечитуючи "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського...

Що є любов? Серед віків
Нетлінна купинА одвічна?
Що є любов? Флояри ніжний спів?
Трембіти тужна гра магічна?

Що є любов? Мо', нявки звабна гра
Чи хіть вродливої любаски?
Що є любов? Жага тілес земна
Чи діва, що постала з казки?

Що є любов? І чом людей в огні
Мотузить, сушить, спопеляє?
Ні смерть, ні забуття їй не страшні,
Ніхто в двобої не здолає!

Коментарі: 76

sonce-33

Моє учора залишилось в літі...

Моє учора залишилось в літі,
Виграючи смичком на скрипці тужній
Мелодії, теплом сердець зігріті,
Даруючи добро й усмішки дружні.

Моє сьогодні зазирає в зиму,
Загорнену пуховим теплим пледом.
І хочеться порвати нить незриму,
І хочеться злетіти аж до неба,

Тісний свій одяг зняти поспіль,
У вир життєвих пристрастей пірнути...
Та не дає життєвий досвід,
Та вже душею важко роздягнутись...

Моє учора залишилось в літі...
Моє сьогодні зазирає в зиму...

Коментарі: 77

sonce-33

Про Нього....

Цей чоловік - мелодія чуття,
Його уста - солодкий, звабний трунок,
Його обійми - магія буття,
І до небес підносить поцілунок.

При зустрічах - серденька щемний стук,
Вінок із слів - куди тому санскриту!
А далі...Міць і божевілля рук...
Але про це не будем говорити.

Коментарі: 65

sonce-33

Зруйновані Чуття

Напівприкрита нагота,
Напіврозмите слово.
Напіврозтулені вуста,
Напівзакінчена розмова.

Хитросплетіння жахних слів,
Клубок прихованих обмов...
А на руїнах почуттів
Ридають Дружба і Любов...

Коментарі: 75

sonce-33

Лише крок...

- Піду від тебе... - То іди...
- Вже не кохаю... - І я теж...
- ОбрАз лишилися сліди...
- Тобі все байдуже? - Авжеж!

Зніму із стінки твій портрет!
- Якщо так хочеш - то знімай!
- Забуду очі й силует.
- Тоді навіки прощавай!

Розпався світ на декілька світів...
Розмова - двом закоханим урок:
Чомусь ніхто не захотів
Назустріч крок зробити... Лише крок.

Коментарі: 48