[Приєднана картинка]Сергеева Ирина. Кошки мира. Встречи при луне.Синє прядиво хмар жовте стеливо неба - То зірками мережана стежка до тебе.Світ снігами не скутий - ...

Читати далі...

Із портрета я рвусь відчайдушно, За любов заплатила подушне.Мене рама впопорює, давить - Звабне щастя просторами манить.[ Читати далі ]

До мене йдеш - а вітер в спину.Тебе уже не ваблять манівці.Хода упевнено- красива, Усмішка на просвітленім лиці.Ввібравши в себе міць і силу, Читаєш зір тремтливі букварі.Мені призначений мужчино, Тобі складаю оди на зорі.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Гойдались ввечері прочахліПредвіковічні зорі на дротах.А яблука дощами пахли, Лишалися медами на губах.П'янила ніжна матіолаІ лоскотала стежечку в саду.Я потім стежку ту шукала - Та не знайшла й, напевно, не знайду...Бо юність не вернуть ніколи...Але у споминах чи, може, в снахВідчую запах матіолиІ присмак меду на терпких губах...

Був день пронизливо-осінній, Спивала осінь всі мирські гріхи.В холодну нічку горобинуЗійшлися наші стомлені шляхи.[ Читати далі ]

Учора "я" і "ти" - то була пара, Осколками сьогодні стало "ми"...А що, як ми забудемо про чвариІ станемо, як і повинно буть, людьми?[ Читати далі ]

[Приєднана картинка]Крізь печалі, образи, розлукиПавутинкою тане життя...Простягаю услід йому руки:Ще не хочу іти в небуття...Після бурі, що валить дерева, Поступово стихають громи.Лиш у пам'яті присмак сталевийІ на серці шрамованім шви...А душа, полонена тобою, До сих пір полинами саднить.Чом, мужчино, в нерівнім двобоїБезборонну не став боронить?

[Приєднана картинка]Ці руки плекали дерева в садку, В городі картоплю, квасольку саджали.Долівку вбирали в чебрець, осоку, Іконки на стінах любовно квітчали.[ Читати далі ]

Ми вже чужі... Кінчалось літо...Вокзал... Перон... І ти стоїш...Уста іще теплом зігріті - Вже сум на роздоріжжі тиш...Мій потяг рушив... Стало тоскно...Сльота, куди не подивись...Запахла яблуками осінь.Немов на Спаса... Не спастись... [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Вслухаюся у стукіт крапель, Що упокорили дахи.А дощ все крапа, крапа, крапа, Змиває всі мої гріхи.Земля зітхає під снігами, Їй в снах ввижається весна...Мені ж так хочеться з птахамиЗлетіти ввись під небеса.Ще трохи... Зовсім недалеко...Вбереться березень в зело.Немолодий уже лелекаЗапросить на своє крило!