Крізь печалі, образи, розлуки...
- 05.03.13, 22:23
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Крізь печалі, образи, розлуки
Павутинкою тане життя...
Простягаю услід йому руки:
Ще не хочу іти в небуття...
Після бурі, що валить дерева,
Поступово стихають громи.
Лиш у пам'яті присмак сталевий
І на серці шрамованім шви...
А душа, полонена тобою,
До сих пір полинами саднить.
Чом, мужчино, в нерівнім двобої
Безборонну не став боронить?
47
Коментарі
Vlad-Mier
15.03.13, 22:34
sonce-33
25.03.13, 22:36
Гість: БСН
35.03.13, 22:36
Magdalla
45.03.13, 22:37
Гість: чело-век
55.03.13, 22:37
сум, спокій...
sonce-33
65.03.13, 22:37Відповідь на 3 від Гість: БСН
дякую
Magdalla
75.03.13, 22:38
подождите. . так это ваше стихо ? супер . . классно
sonce-33
85.03.13, 22:39Відповідь на 4 від Magdalla
Почему, мужчина, в неравном бою
Беззащитную не стал защищать?
sonce-33
95.03.13, 22:39Відповідь на 5 від Гість: чело-век
сум, сум..
анонім
105.03.13, 22:39
Ларисо, приємного вечора !!!
Як завжди, ЧУДОВО !!! Але не треба про печалі, - Весна на дворі, - нехай Весна буяє і в Душі !!!