хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «інтимна лірика»

Зірками мережана стежка до тебе



Сергеева Ирина. Кошки мира. Встречи при луне.

Синє прядиво хмар
                      жовте стеливо неба  -
То зірками мережана
                      стежка до тебе.
Світ снігами не скутий -
                      яка ж благодать!
Можна "завтра" забути
                     і "сьогодні" віддать!
Пахне листя преніжно
                     в звабнім мареві тиш.
Потрапляю в обійми -
                     ти вже поруч стоїш...

Свобода жінки, упокореної в раму

Із портрета я рвусь відчайдушно,
За любов заплатила подушне.
Мене рама впопорює, давить -
Звабне щастя просторами манить.

[ Читати далі ]

Мені призначеному мужчині

До мене йдеш - а вітер в спину.
Тебе уже не  ваблять манівці.
Хода  упевнено- красива,
Усмішка на просвітленім лиці.

Ввібравши в себе міць і силу,
Читаєш зір тремтливі букварі.
Мені призначений мужчино,
Тобі складаю оди на зорі.






Медовий присмак на губах



Гойдались ввечері прочахлі
Предвіковічні зорі на дротах.
А яблука дощами пахли,
Лишалися медами на губах.

П'янила ніжна матіола
І лоскотала стежечку в саду.
Я потім стежку ту шукала -
Та не знайшла й, напевно, не знайду...

Бо  юність не вернуть ніколи...
Але у  споминах чи, може, в снах
Відчую запах матіоли
І присмак меду на терпких губах...



Був день пронизливо-осінній

Був день пронизливо-осінній,
Спивала осінь всі мирські гріхи.
В холодну нічку горобину
Зійшлися наші стомлені шляхи.

[ Читати далі ]

Торкнеться янгол скрипки і смичка


Учора  "я" і "ти" - то була пара,
Осколками сьогодні стало "ми"...
А що,  як ми забудемо про чвари
І станемо, як і повинно буть, людьми?

[ Читати далі ]

Крізь печалі, образи, розлуки...



Крізь печалі, образи, розлуки
Павутинкою тане життя...
Простягаю услід йому руки:
Ще не хочу іти в небуття...

Після бурі, що валить дерева,
Поступово стихають громи.
Лиш у пам'яті присмак сталевий
І на серці шрамованім шви...

А душа, полонена тобою,
До сих пір полинами саднить.
Чом, мужчино, в нерівнім двобої
Безборонну не став боронить?

Бабусині руки



Ці руки плекали дерева в садку,
В городі картоплю, квасольку саджали.
Долівку вбирали в чебрець, осоку,
Іконки на стінах любовно квітчали.

[ Читати далі ]

Між літом і осінню...




Ми вже чужі... Кінчалось літо...
Вокзал...  Перон... І ти стоїш...
Уста іще теплом зігріті -
Вже сум на роздоріжжі тиш...

Мій потяг рушив... Стало тоскно...
Сльота, куди не подивись...
Запахла яблуками осінь.
Немов на Спаса...  Не спастись...

                     4360286_0_16b233_8274130c_XL (560x541, 101Kb)

Ще трохи... Зовсім недалеко...



Вслухаюся у стукіт крапель,
Що упокорили дахи.
А дощ все крапа, крапа, крапа,
Змиває всі мої гріхи.

Земля зітхає під снігами,
Їй в снах ввижається весна...
Мені ж так хочеться з птахами
Злетіти ввись під небеса.

Ще трохи... Зовсім недалеко...
Вбереться березень в зело.
Немолодий уже лелека
Запросить на своє крило!