хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «ukraine»

Bandits of Yanukovich and freedom

   Прошу ознайомитися з листом, що прийшов на адресу УВО. Це офіційна заява ректора Українського Католицького Університету до міжнародної спільноти з приводу політичних репресій нової антиукраїнської влади - якщо часто буваєте на іноземних сайтах, дуже прошу поширити.

   Найближчими годинами з"явиться українська версія заяви.

   Memorandum Regarding the
Visit to UCU of a representative of the
Security
Service of Ukraine (SBU) (former KGB)
(responsible for contacts with
Churches)
18 May 2010, office of the rector, 9:50-10:34

At
9:27 in the morning Fr. Borys Gudziak received a call on his private
mobile phone from a representative of the Security Service of Ukraine
requesting a meeting. The meeting was scheduled for 20 minutes later at
the rectorate of UCU. This official had had contacts with the UCU
rectorate a year ago at the time of the visit to the university of the
then President of Ukraine Viktor Yushchenko. He had made a visit to the
rectorate in the late afternoon on May 11 with regard to a request of
the Ecumenical and Church History Institutes to sign an agreement to use
the SBU archives. At that time members of the rectorate were away from
the office. He had, what Dr. Antoine Arjakovsky, director of the
Institute of Ecumenical Studies, called a “very good meeting.”

Upon
arrival on May 18 in a polite manner the agent related that certain
political parties are planning protests and demonstrations regarding the
controversial (and in some cases inflammatory) policies of the new
Ukrainian authorities. Students are to be engaged in these protests.
There is a danger that some of these manifestations may be marred by
provocations. He stated that, of course, students are allowed to protest
but that they should be warned by the university administration that
those involved in any illegal activities will be prosecuted. Illegal
activities include not only violent acts but also, for example, pickets
blocking access to the work place of government officials (or any
protests that are not sanctioned by authorities).

After his oral
presentation the agent put on the table between us an unfolded one-page
letter that was addressed to me. He asked me to read the letter and then
acknowledge with a signature my familiarity with its contents. He
stated that after I had read and signed the letter it would be necessary
for him to take the letter back. Since I could see that the document
was properly addressed to me as rector (I also noticed that it had two
signatures giving it a particularly official character) I replied calmly
that any letter addressed to me becomes my property and should stay
with me -- at least in copy form. Only under these conditions could I
agree to even read the letter (much less sign).

The agent was
evidently taken back by my response. It seemed that the situation for
him was without precedent because in my presence using his mobile phone
he called his (local) superiors to ask for instructions on how to
proceed. The superior refused permission to leave me either the original
letter or a copy, saying that the SBU fears I “might publish it in the
internet.” I questioned this entire procedure and the need for secrecy
and refused to look at the letter and read its contents. The young
official was disappointed and somewhat confused but did not exert
additional pressure and did not dispute my argumentation.
Our
conversation also had a pastoral moment. I cautioned the agent of the
fact that the SBU as the former KGB, with many employees remaining from
the Soviet times, has a heavy legacy of breaking and crippling people
physically and morally and that he as a young married person should be
careful not to fall into any actions that would cause lasting damage to
his own identity and shame his children and grandchildren. I sought to
express this pastorally as a priest. To his credit he both acknowledged
the past and declared his desire to serve the needs of Ukrainian
citizens. He also asked that I indicate to him if I feel that he is
exercising improper pressure.

Finally, I expressed my and the
general population’s profound disappointment that the work of the SBU is
so uneven, that security and police officers live lavishly on low
salaries because they are involved in corrupt activities, and that the
legal rights of citizens and equal application of the law are severely
neglected. I gave the recent example of my cousin, Teodor Gudziak mayor
of Vynnyky, who in February 2010 (three days after the election of the
new president) was arrested in a fabricated case of bribery that was set
up by a notoriously corrupt political rival and former policemen
through the regional and city police. Despite the fact that two weeks
before the fabricated affair the mayor, based on a vote of the town
council, had given the SBU a video of plainclothes policemen breaking
into his office and safe in city hall in the middle of the night and
using town seals on various documents the SBU took no action. (The
leadership of the Church, specifically Cardinal Lubomyr Husar, fears
that by manipulated association this case may be used as a devise to
compromise the rector of UCU and the whole institution which has a
unique reputation of being free from corruption.) I also related that I
had reliable testimony and audible evidence that my phone is tapped and
has been for many months.

The population of Ukraine continues to
fear and distrust both state security and police personnel because of
the woeful track record of law enforcement and because of the diffuse
practice of police intimidation of honest politicians, journalist,
common citizens and the wonton extortion practiced by security
institutions and police with respect to middle and small business. I
asked the young agent to convey these concerns to his superiors. I had
the impression that personally he is open to moral argument but that he
also was simply doing his job. It was clear to me that he was dutifully
“following orders.”

During our conversation the agent asked me
about the imminent (May 20-22) General Assembly of the Federation of
European Catholic Universities (FUCE) that will be hosted by UCU in
Lviv. He characterized it as an important event (it has received
considerable publicity) and asked about the program and whether it is
open to the public. It was clear that he would have been interested in
participating in the proceedings. I said that the main theme,
“Humanization of society through the work of Catholic universities,” was
announced in a press release as will be the outcome of the
deliberations. The working sessions of the university rectors, however,
are not open to the public. I explained that the 211 members of the
International Federation of Catholic Universities (IFCU) and the 45
members of FUCE follow closely the development of the only Catholic
university in the former Soviet Union. They will be monitoring the
welfare of UCU, especially since in Japan in March at the annual meeting
of the Board of Consultors of IFCU I had the opportunity to describe
some of our socio-political concerns and the threats to the freedom of
intellectual discourse (imposition of Soviet historical views,
rehabilitation of Stalin and Stalinism, to whom a new monument was
unveiled in Zaporizhzhia 5 May 2010) and new censorship of the press and
television that are incompatible with normal university life.

Subsequently,
as had been arranged at the beginning of the meeting, I called in the
UCU Senior Vice Rector Dr. Taras Dobko to whom the official repeated the
SBU’s concerns.

Besides noting the SBU’s solicitude for
stability in Ukrainian society there are a few conclusions to be drawn
from the encounter and the proposals that were expressed:

1.
Signing a document such as the letter that was presented for signature
to me is tantamount to agreeing to cooperate (collaborate) with the SBU.
The person signing in effect agrees with the contents of the letter and
their implication. In KGB practice getting a signature on a document
that was drafted and kept by the KGB was a primary method of recruiting
secret collaborators.
2. Such methods have no known (to me) precedent
in independent Ukraine in the experience of UCU and of the Lviv
National University whose longtime rector (and former Minister of
Education, 2008–10) Ivan Vakarchuk I consulted immediately after the
meeting. These methods were well known in the Soviet times.
3. The
confiscation of the letter after signature makes the letter and
signature instruments to be used at the complete discretion of the SBU
4.
The possible scenarios for the exploitation of such a document include
the following:
a.) In case of the arrest of a student the SBU could
confront the rectorate and charge that the university was informed of
the danger to students and did not take necessary measures to protect
them from violence or legal harm. In this case the university
administration could be charged with both moral and legal
responsibility. A charge with legal ramifications could become an
instrument to try to force the university to compromise on some
important principle (freedom of expression, forms of social engagement
and critique, even religious practice, all of which have precedent in
recent history). Furthermore, the authorities could use such a pretext
to exert a high degree of pressure on the university to curb any and all
protest by students.
b.) After a hypothetical arrest of a student
or students the students and their parents as well as other members of
the university community could be shown the document with which the
administration was warned and counseled to curb student activities.
Since the administration did not stop the students from the activities
that became the pretext for the arrest, parents or others could draw the
conclusion that the university does not have adequate concern for the
welfare of its students. This would be a most effective way of dividing
the university community and undermining the university’s reputation
among its most important constituents–students.
5. The apparent
genuine surprise of the agent at my refusal to do as requested could
mean that he is not used to such a reaction. He had explained to me that
he works with clergy on a regular basis. It could be assumed that other
clergy (who work with youth, students, etc.) have been approached and
that they have not refused to sign such documents.
6. Measures of
this nature create apprehension and unease. They are meant to intimidate
university administrations and students. They are part of a whole
pattern of practice that is well known to the Ukrainian population. The
revival of such practices is a conscious attempt to revive the methods
of the Soviet totalitarian past and to re-instill fear in a society that
was only beginning to feel its freedom.
7. Since only two of the
approximately 170 universities of Ukraine have been voicing there
protest regarding recent political and educational developments and many
rectors have been marshaled/pressured to express their support
regarding the turn of events, it is clear that in recent months fear and
accommodation are returning to higher education at a rapid pace. It can
be expected that UCU will be subject to particular attention and
possible pressure in the coming months. The solidarity of the
international community, especially the academic world, will be
important in helping UCU maintain a position of principle regarding
intellectual and social freedom.
8. Speaking and writing openly about
these issues is the most peaceful and effective manner of counteracting
efforts to secretly control and intimidate students and citizens. As
was apparent during this incident, state authorities are particularly
sensitive about publicity regarding their activity. Information can have
a preemptory, corrective and curing role when it comes to planned
actions to circumscribe civic freedom, democracy, and the basic dignity
of human beings.

It should be noted that on 11 May 2010, when
Ukrainian students were organizing protest activity in Lviv as well as
Kyiv, a representative of the office of Ihor Derzhko, the Deputy Head of
the Lviv Regional Administration responsible for humanitarian affairs
called the rectorate and asked for statistics on the number of students
participating in the demonstrations. UCU's response was that the
uniersity does not know how to count in that way.

Please keep UCU
and all the students and citizens of Ukraine in your thoughts and
prayers.

Fr. Borys Gudziak
Rector, Ukrainian Catholic
University
19 May 2010

Коліївщина – 2010

УКРАЇНЦЮ!

Приходь 14 квітня, в середу, на марш присвячений початку Коліївщини!

В цьому році виповнюється 242 роки з дня великого національного повстання проти польського та єврейського гніту в Правобережній Україні 1768 року. Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху. Його результатом стало повне очищення Центральної України від інородців та зрадників.

Сьогоднішня Україна та стан українців дуже подібні до того, що робилось в Україні у XVIII столітті. Українці знову не є господарями на власній землі, нами знову правлять інородці, нас знову знищують фізично і духовно.

Ми маємо нагадати нинішній владі, олігархам та іншим запроданцям, хто справжній господар в Україні!

Ми маємо нагадати, що трапляється з тими, хто намагається знищувати українців!

Приходь в середу, 14 квітня, до парку Шевченка! Приєднайся до смолоскипної ходи на честь 242-ї річниці початку Коліївщини! Збір о 19-00.

Телефон для довідок: 063-764-98-03

http://sna.in.ua/?p=2032

Марш проти іммігрантської злочинності у Харкові

За останні декілька років Харків
перетворився на столицю мігрантів та мігрантської злочинності. Нахабні
чужинці створюють етнічні банди та окуповують цілі райони міста і
наводячи в них свої порядки. Кавказці, в’єтнамці, араби, нігерійці
вважають себе господарями нашого міста. Праві сили Харкова тривалий час
ведуть боротьбу з непроханими гостями, незважаючи на кришу яку мають
чужинці в обличчі місцевої влади та силових структур. 

19 грудня був намічений марш який повинен був об’єднати правий Харків в
боротьбі проти мігрантської злочинності. Організатором акції був
“Патріот України” та наші побратими з “Сопротивление” і правих
фанатських об’єднань: “United-Kharkiv”, La Guardia та ін.

З самого початку марш викликав спротив зі сторони місцевої влади та
“силовиків”, але ані спроби міськради заборонити акцію, ані залякування
“сбушниками” правої молоді не зупинили націоналістів. 19 числа
здавалося що навіть погода проти нас. Штормове попередження у Харкові,
сильний вітер, мороз та заметіль додали акції нордичного настрою. До
останньої хвилини кожен сумнівався в масштабності маршу, але біля 17.00
на ст. метро “Ботанічний сад” зібралося близько 600 чоловік. Початковою
точкою маршу це місце було обрано невипадково, адже ця станція метро
знаходиться поряд з місцями скупчення нелегалів. Звідти націоналісти
рушили центральними вулицями міста вигукуючи антимігрантські гасла .
Потужні голоси сотень бійців розрізали в цей вечір холодну темряву
вечірнього міста, а зустрічні люди немов зачаровано дивились на них.
Злякані мігранти намагались триматись подалі від колони, і відразу
ховались при її наближенні. 

По ходу маршу симпатичні дівчати роздавали газети та листівки що знайомили перехожих із загрозою міграції. 

Кінцевою точкою нашого маршу була площа Конституції. Погода не сприяла
проведенню довгих мітингів. Провідник коротко описав ситуацію з
мігрантами і зазначив що єдиним шляхом до перемоги є об’єднання всіх
правих сил у боротьбі з окупацією. Після цього марш завершився збором
коштів на допомогу ув’язненим побратимам. Акція всім запам’яталась
загальним бойовим і побратимським духом. Закінчилась акція виконанням
гімну України.

Ми впевнені що цей марш об’єднав всіх харківських правих в боротьбі за нашу країну і наше місто.

Україна уклала великий контракт на постачання зброї до Іраку

Україна уклала перший із серії масштабних контрактів на постачання озброєнь до
Іраку обсягом понад $ 550 млн., заявив перший заступник секретаря Ради
національної безпеки і оборони Степан Гавриш.

За словами Гавриша, з української сторони контракт укладено дочірнім
підприємством держкомпанії Укрспецекспорт - держпідприємством
Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма Прогрес. 


Контрaкт передбачає постачання протягом 3-3,5 років понад 400 одиниць
бронетехніки, зокрема БТР-4, близько 10 літаків Ан-32, а також
проведення послуг з ремонту авіаційної техніки. 

Гавриш заявив, що в реалізації контракту візьме участь понад 80 українських
підприємств, у числі основних виконавців контракту виступить Харківське
конструкторське бюро з машинобудування ім. Морозова і держпідприємство
Завод імені Малишева. 

За даними Гавриша, робота над укладенням угоди почалася близько трьох
років тому і стала "логічним продовженням" участі України в миротворчій
місії в Іраку. Він також зазначив, що в числі потенційних
постачальників озброєння іракській стороні розглядалися, зокрема, Росія
і Польща. 

Гавриш також висловив жаль стосовно позиції Кабінету міністрів, через яку, за
його словами, у певний момент переговори з іракською стороною були
припинені і заблоковане підписання гарантійного листа уряду під
контракт. 

Як повідомив заступник генерального директора держкомпанії з експорту та
імпорту продукції і послуг військового та подвійного призначення
Укрспецекспорт Олександр Коваленко, підписаний контракт - перший із
серії угод, що готуються з іракською стороною. "Є проект, над яким ми
працюємо, який буде мати своє продовження", - сказав він. 

Він
висловив надію, що підписання таких контрактів цієї серії можна
очікувати вже до кінця року. Коваленко також визнав некоректним на
даному етапі уточнювати загальний обсяг операції, що готується, проте
не став спростовувати озвучену ЗМІ суму в $ 2,4 млрд. 

Він особливо наголосив, що укладання контракту на постачання нової
продукції українських виробників забезпечить розширення присутності та
зміцнення позиції України в регіоні. Він уточнив, що в рамках
контрактів, які готуються, передбачено поставку, в тому числі, нового
українського танка Оплот. 

Згідно з орієнтовними оцінками держкомпанії, прогнозне зростання експорту
озброєнь і послуг військового та спеціального призначення України в
2009 році оцінюється в більш ніж 10%. 

Раніше Дело з посиланням на думку експертів повідомило, що у виборі Іраком
української військової техніки не останню роль відіграла позиція США.
Постачання українських танків і літаків буде фінансуватися за рахунок
коштів, виділених Вашингтоном у рамках переозброєння армії Іраку.
Усього США виділили на цю програму $ 3 млрд., з них $ 2,48 млрд.
дістанеться Україні.

На захисті інтересів українців Васильківщини

8 квітня силами Київського та Васильківського осередків ВГО “Патріот України” була проведена акція на захист соціальних інтересів мешканців Васильківського району Київської області. Депутати Васильківської районної ради, які планували передати в оренду приватному підприємцю лікарню в селі Лосятин Васильківського району, були шоковані, коли до залу, де проходила сесія райради, зайшло близько двадцяти соціал-націоналістів. Депутати райради, більшість яких є представниками Блоку Юлії Тимошенко, відразу почали почувати себе некомфортно, хвилюватися, нервувати. Натомість, присутні на сесії мешканці Васильківського району радо вітали активістів ВГО “Патріот України”.

Соціал-Націоналістам навіть своєю присутністю вдалося запобігти продажу-дерибану близько 30 гектарів земель сільськогосподарського призначення, а також повністю зняти з розгляду сесії питання передачі в оренду Лисятинської лікарні.

До слова слід зазначити, що це була перша спроба передати в оренду, а фактично продати, враховуючи термін оренди в 49 років, саме лікарні. Тим паче, що ця лікарня відома унікальними технологіями лікування і на оздоровлення туди їздять зі всіх куточків України.

Організація “Патріот України” і надалі стоятиме на захисті інтересів українців на Васильковщині зокрема, і в Україні загалом. Земля – скарб Нації! Слава Україні!

http://sna.in.ua/?p=1937

Скільки в Україні ще діючих “еліта-центрів”?


- це запитання ми адресуємо Генеральній прокуратурі України та Міністерству внутрішніх справ України.

У засобах масової інформації ледь не кожного місяця можна прочитати повідомлення про те, що чергова будівельна компанія набралася грошей у громадян України для спорудження житла, щось почала робити, а потім… її засновники зникли разом з коштами громадян.

Суми вкрадених грошей, як правило, зникають десятками мільйонів гривень. Куди вони діваються? У який спосіб вивозяться? Чому правоохоронні органи не вживають профілактичних заходів, щоб запобігти розкраданню грошей громадян України? Хто контролює видачу ліцензій “будівельним” фірмам та приватним підприємцям?

Закликаємо народних депутатів України звернутися до ГПУ та МВС з депутатськими запитами, в яких вимагати надання відповідей на вищезгадані питання. Пропонуємо журналістам та громадським активістам долучитися до боротьби з великомасштабним шахрайством в Україні.

РАЗОМ МИ ДАМО ГІДНИЙ БІЙ “БУДІВЕЛЬНИМ” ШАХРАЯМ!

Світова інтернет-спільнота українців "Україна - Ukraine".

Інтернет-конференція з Анжелікою Рудницькою на Facebook



15 лютого о 15.00 годині


Для спілкування з Анжелікою Рудницькою треба на стіні (внизу цієї події) написати своє запитання. Під запитаннями ви побачите відповіді нашої гості.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

АНЖЕЛІКА РУДНИЦЬКА
Телеведуча і автор легендарної музичної телепрограми «Територія А» - першого українського телевізійного хіт-параду кліпів, котрий став прообразом нинішніх «фабрик зірок». «Територія А» під незмінним керівництвом Анжеліки відкрил…а країні багато артистів, які й досі є найвідомішими в Україні.

Співачка. Видала 6 альбомів. Серед них - «Диво» (спільний із Віктором Павліком), «Іграшка», «Будь зі мною!», «ANZHELIKA.RU», «Знайди мене». Нині готується до виходу франкомовний альбом під робочою назвою «Моn ami».

Самобутня художниця, що створила симбіоз етнічного і модерного мистецтва. Засновник течії ЕТНОМОДЕРН. На її рахунку більше 50 виставок (близько 40 - персональні). Полотна Анжеліки експонувалися у художніх музеях і галереях України, Франції, Угорщини, Бельгії, Нідерландів, Болгарії, Румунії, Македонії, Сербії, Естонії, Чорногорії, Литві, Польщі. Виданий художній альбом-каталог «УКРАЇНСЬКИЙ ВСЕСВІТ» у двох частинах (2008, 2009 р.р.)

Письменниця. У 2009 році видала жіночий роман «Пристрасна траса до щастя». Нині готує до друку другу книгу.

Журналіст. Закінчила Київський національний університет ім..Т.Шевченка за спеціальністю журналістика. Має численні публікації у періодичних виданнях (першу замітку опублікувала у 13 років), створила багато авторських програм на ТБ і радіо. Член спілки журналістів.

Викладач, науковець. Викладала майстерність телеведучих в Інституті кіно і телебачення при Київському національному університеті культури та мистецтв. Нині працює в Київському національному університеті ім.Т.Шевченка (Інститут філології, кафедра фольклору та етнографії).

Віце-президент мистецької агенції «Територія А».

Президент Фонду відродження культурного середовища Києва.

Кавалер ордена Святої Ольги ІІІ ступеню (2009 р.).

*********************************************
Сайт Анжеліки Рудницької: http://www.rudnytska.com/
Сторінка на Facebook: http://www.facebook.com/AnzhelikaRudnytska
*********************************************
Сторінка інтернет-конференції: http://www.facebook.com/event.php?eid=145479975511418&ref=mf
*********************************************
Організатор інтернет конференції: спільнота "Україна - Ukraine" на Facebook (http://www.facebook.com/UkraineUA)

Мігрантів викинули з васильківського ринку

http://sna.in.ua/?p=4482

24 липня 2010 р. у Василькові відбувся рейд бійців «Патріота України» та підприємців міста.

В результаті рейду було зачинено декілька в’єтнамських контейнерів разом із крамом чужинців та прибрано ятки узбеків та циган. Більшість українців, що перебували в цей час на ринку, схвально оцінили дії соціал-націоналістів.

У свою чергу під час стихійного мітингу, який виник біля ринку, представники СNА запевнили підприємців та споживачів, що завжди стоятимуть на захисті соціальних та національних інтересів українців і не дозволять чужинцям відбирати робочі місця в українців та продавати товар низької якості.

Як вже повідомлялось раніше, українські підприємці, що торгують на цьому ринку, виступили категорично проти, того, щоб на ньому продавали свій товар чужинці, а саме в’єтнамці, цигани, узбеки тощо. Українських підприємців підтримали Соціал-Nаціональна Асамблея та Організація «Патріот України».

Гуртом патріоти та підприємці протягом останніх 2 тижнів з васильківського ринку витіснили більшість чужинців. Деяким представникам в’єтнамської діаспори довелось силою вказувати на їхнє місце, декого з них госпіталізувала швидка.

В ході сьогоднішнього рейду бійці Організації «Патріот України» не зустріли жодного співробітника МВС, що може свідчити лише про зміну пріоритетів міліціонерів, які протягом останніх двох тижнів захищали чужинців.

 

 

Україна потрапила до десятки світових експортерів зброї

Об’єм експорту основних видів зброї України у 2008 році склав $233 млн., про це вказують дані Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру.

Водночас, за даними інституту, за підсумками 2004-2008 років Україна вийшла на 9-е місце - $2,083 млрд., 1-е місце у США - $34,901млрд, 2-е у РФ - $28,563млрд, 3-тє у Німеччини - $11,450 млрд., 4-е у Франції - $9,607 млрд.

Варто зазначити, що з таким показником Україна посіла 14-е місце у світовому рейтингу експортерів зброї, тоді як у 2007 році, згідно з уточненими даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру, вона була на 7-мому місці з об’ємом $774 млн.

Трійку лідерів світового рейтингу у 2008 році очолили США з експортом $6,159 млрд, 2-е місце у РФ - $5,953 млрд., 3-тє у Німеччини - $2,837 млрд., 4-те у Франції - $1,585 млрд.

Крім того, згідно з уточненими даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру, в 2007 році лідером рейтингу стали США зі $7,454 млрд., другою РФ - з $4,588 млрд., третьою Німеччина - $3,995млрд, четвертою Франція - з $2,69млрд.

За Український футбол

http://sna.in.ua/?p=4960

Ця стаття писалася не для футбольних фанатів і членів Організації, а призначена для людей далеких від навколофутбольної теми, щоб пояснити їм ставлення Українського Соціал-Nаціоналізму до правого фанатського руху.

7 вересня 2010 року представники СНА, <<Патріот України>>, <United  Kharkiv> та цілого ряду українських націоналістичних організацій підтримали українських футбольних вболівальників в акції “За український футбол!”. Акція пройшла за підтримки ВО <<Свобода>>. У кількатисячному марші столичними вулицями (від стадіону “Динамо” імені Валерія Лобановського до приміщення Федерації футболу України) соціал-націоналісти маршували у одній колоні з представниками фанатських контор з усієї країни, що з’їхалися до Києва в цей день. З одного тільки Харкова на марш приїхало майже дві сотні вболівальників.

Організований соціал-націоналістичний рух підтримав акцію з двох причин. Першою причиною є те, що вболівальники є чи не єдиним поза СN рухом, який відкрито виступає проти існуючої системи і плекає у своїх лавах націоналістичні та патріотичні настрої. Крім того, вболівальники – це та достатньо чисельна частина Української нації, що гуртує молодих, активних, готових до рішучих дій українців, що у вирі неминучої майбутньої Соціал-Nаціоналістичної революції неодмінно стануть поряд соціал-націоналістів у боротьбі за справедливий соціальний і національний лад. Другою причиною підтримки маршу є те, що його зміст – це вимога припинити утиски Українських національних інтересів. Адже марш спричинили антинаціональні тенденції, які сьогодні загрожують відібрати у мільйонів українців їх улюблений УКРАЇНСЬКИЙ футбол. Адже цей вид спорту в сьогоднішній Україні перетворився на домашню забавку купки антинаціональних олігархів, які намагаються остаточно приватизувати цю, вже національну, гру, а опір українців – втопити у хвилі міліцейських репресій. Так, у власників найбільших футбольних клубів країни -олігархів-неукраїнців Ахмєтова і Суркіса, з’явилася ідея об’єднання чемпіонатів та кубків України та Росії, що повинно було принести їм нові прибутки як у матеріальному вимірі (чергові мільйони валютних одиниць до власних кишень), так і у вимірі моральному (черговий ляпас по честі ненависних для них українців). Гасла маршу також стосувалися і давно наболілих проблем українського футболу, які загрожують стерти з цього виду спорту все патріотичне забарвлення, перетворивши його на власний бізнес асоціальної олігархічної купки. Всі вболівальники України одноголосно вимагали максимально обмежити кількість легіонерів в українських клубах всіх ліг та заборонити натуралізацію іноземних гравців (які вже успішно освоїли цей спосіб легалізації мігрантів). Крім того, національна вболівальницька спільнота відкрито вимагає від державних можновладців припинення репресій українського футболу кийками міліцейського апарату насильства. Українські вболівальники вимагають максимального скорочення кількості міліції на стадіонах і впровадження стюартів за європейським зразком. Це дасть змогу не тільки уникнути конфліктів, які нерідко провокують самі міліціянти, але й зняти ще цілий ряд проблем футбольних вболівальників (як-то використання патріотичної символіки, яку так полюбляють забороняти наші антинаціональні лівоохоронці). Марш <<За Український футбол>> показав асоціальним олігархам, що Українські вболівальники – це чисельна і свідома своїх можливостей сила, готова боротися за свої права і здобувати їх.

Український соціал-націоналіст як на марші, так і в подальшій боротьбі готовий іти плече-в-плече з українським вболівальником. А разом ми непереможні. МАЙБУТНЄ НАЛЕЖИТЬ НАМ!