Розливається Чумацький шлях В небесах сріблястою доріжкою. І малює срібні квіти в снах Дівчина з сріблястою усмІшкою. Срібні мрії срібнокрилий птах, Мов перлинки зоряні збирає. І відносить їх в той срібний край, Де тривоги та журби немає. Тими мріями засіє він лани, Срібним дощиком їх буде поливати. І колоссям срібним заколишуться вони. Прийде час плоди на землю повертати. Та із сотень мрій лиш одиниці проростуть, Й плід принЕсе зоряне насіння. З тих...

Читати далі...

Сірими холодними краплинками По вікні моЇм стікає літо. Плачуть Ангели небесними сльозинками, Хочуть бруд із душ людських омити. Тихим голосом душі до нас звертаються, Від біди крилом могутнім захищають. Із дітьми малими вони граються, І до них відкрито промовляють. У хвилини смутку та тривоги Віру в серці зберегти допомагають. І прохання вірних душ несуть до Бога. Тим, хто просить, завжди поміч посилають. Чому ж люди своїх Ангелів не чують? Чи ж настільки...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я відчуваю тебе душею. В моєму диханні ритм твого серця. У мою долю упав ти зорею, І срібним морем у ній розлився. У нашому світі усе проминає. Час швидко біжить, залишаючи втому. А я твоє серце в долонях сховаю, І не віддам його більше нікому. А я нашим мріям не дозволю розбитись, Бо шлях до них був через терни колючі. “Упасти, щоб встати! Й на зорі дивитись!” З цим гаслом долали життєвії кручі. Твій смуток – то моя печаль, Твоя усмІшка-...

Читати далі...

Вона писала листи до неба На білих аркушах свого серця. Одне лиш знала – повірити треба У те, що доля їй ще посміхнеться. Без адрЕси і без адресата… Світлий Ангел за ними приходив. Для дитини своєї крилатої Він розраду завжди знаходив. Поцілунком він лист запечатував, Білосніжним крилом підписував. Чи ти віруєш-душу запитував? Й УСТРЕМЛІННЯМ ЇЇ УКРІПЛЮВАВ. Була доля до неї жорстокою. Мрії стали болючими ранами. Та не прагнуло серце спокою Під...

Читати далі...

Твої очі зливалися з небом, Такі чисті, безмежні й прекрасні. Всі волошки на землі з’єднати треба, Щоби описати колір щастя. Скільки раз в тій блакитній ніжності Я себе, як у морі, топила. Захлинаючись хвилями пристрасті, Щораз глибше тонути хотіла. Одурманені запахом квітів, В небі синьому ми розчинились. Поза межами цілого світу Наші сни кольорові здійснились. Чи це мрія? Чи, може, реальність? Тут між ними кордону немає. Лиш за все це безмежна вдячність...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Спомини омріяного літа, Ніжні дотики рожевого світанку – Все кудись забрав холодний вітер, Слід байдужості залИшивши на згадку. Посеред зими блакитна квітка Паростки у двох серцях пустила. З дня у день небесним своїм цвітом Їм дорогу до весни стелила. У веснянОму сонечку купалась, І віддалАсь в палкі обійми літа… Та в простоті своЇй не сподівалась, Що воно захоче її цвіт до тла спалити. ПелюсткИ її порвав байдужий...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Поверни мені моЮ усмІшку, Я без неї мріяти не вмію. І розбав її своєю хоч би трішки, Бо інакше вона сЕрця не зігріє. Поверни…Мені без неї важко. Сум не можу із душі прогнати. Та вона в твоїх руках, неначе пташка, Пригорнулася й не хоче відлітати. То й нехай залИшиться у тебе, Головне, щоб ТИ міг посміхатись. Задля твого щастя, якби було треба, Я б мільйони посмішок змогла віддати.

Зорепадною літньою нічкою І зорею досвітньою ранньою, Невгасаючою диво-свічкою, Серця мрією полум’Яною, Поцілунком палким нестрИманим, Позолотою неба вечірнього, ВеселкОвими перелИвами, Срібноцвітом кохання вірного, Різнобарвного літа краплинкою Я у морі очей твоїх розчинЮсь. Перламутровою перлинкою У намисті твоєї душі залишУсь.

У відблиску ранкової зорІ Травневий день свій шлях розпочинає. І світлим променем веснЯної пори Він нам у літо двері відчиняє. Прощається із нами вже весна. Дарує нам останні дні яскраві. “Ще зачекай…” Але не слухає вона. Порушувати часу хід не має права. Так швидко й ніжно по землі пройшла, Та слід у серці все ж зуміла залишИти. І дощиком рясним заплакала вона, Віддаючи нас у палкі обійми літа. Усю красу свою й тепло нам віддалА. Й квітучим кИлимом&nbsp...

Читати далі...

Доторкнись до моїх вій вустами. Розбуди своїми ніжними словами. У очах твоїх, як в морі розчиняюсь. З кожним днем я все сильніш тебе кохаю. Ти не зважай, що непогожі дні бувають. Лиш знай, що Ангели про нас не забувають. Вони лампадки наших душ оберігають. Вогонь сердечний зберегти допомагають. Уже не раз нас злі вітрИ ламали. З усіх сторін хмари розлуки наганяли. Спокуси хвилі нас скорити не зуміли. Вони ще більше почуття наші скріпили. Прокинулась із думкою,...

Читати далі...