Її присутність додає наснаги, З’являється впевненість у собі, В неї завжди є корисні поради, Саме в той час коли важко тобі. Настрій має лише позитивний, Без вагань пропонує допомогти, Час із нею завжди швидкоплинний, Але і недоліки в ній можна знайти. Коли хтось знову себе жалітиме, Кажучи , - Гірше бути не може! Вона від сліз свої очі ховатиме, Бо крім неї ніхто, їй не допоможе.

Інколи всім, буває не солодко, Тягар проблем, настрій тягне в низ, Навіть коли, в небі світить сонечко, Причини для радості (з голоду) хтось по гриз. Можна і далі (огірком в банці) киснути, Днями, пліснявою покриватись, А можна, - досить! (у весь голос) крикнути, І з посмішкою, до виходу прориватись. Хай заклопотані, з серйозними пиками, Мов доля світу, залежить від них, Дивують себе, позитивними змінами, Що струмом (веселки) , проходить крізь них.

Скоріше вже засинайте, Дайте очам відпочити, Межі кімнат залишайте, Крізь світи, що важко забути. Все те погане, за день, Що ви носили з собою, Викладіть із кишень, Пірнайте у сон з головою. Хай тягарем не лягає, Що завтра може відбутись, Лиш спокій в собі розчиняє, І час змушений зупинитись. А коли вже відкриєте очі, І згадаєте все, що було, То до наступної ночі, Хай в душі вашій буде тепло!

[Приєднана картинка] Когда жизнь смысл теряет, Мы начинаем его искать. Кто просто вены от безысходности вскрывает, Кто пытается жизнь заново начать. А жизнь, так часто преподносит нам сюрпризы, Хорошие, не очень и совсем страшны, Но, видно, таковы её капризы, Ей забава - путать нас в пути. И часто лёгкие ответы Находим в непредсказуемых местах. От "сумасшедшего" быть могут по ценнее советы, Чем от учёного, хоть и в "орденах". Не всем дано, что мыслить нужно...

Читати далі...

Девчонка лет пяти В песочнице игралась. Домой пора идти И все ушли - Она осталась. Не потому, что не послушна Не потому, что нету дома для неё. Так просто было нужно И не важно вокруг было всё. Она сидела и старалась Всей своей маленькой душой Песочная крепость её возвышалась. Довольна была девчонка и ей и собой. Осторожно и тщательно, как могла Работала ручонками своими Укрепляла крепость свою она И стала крепость её гордыней. И вот довольна завершением Лишь полностью закончив ...

Читати далі...