Таке враження, що завтра проснемося й почуємо: «Я тут уночі (не спалося) поміркував над нашими втратами від дорожніх пригод і прийшов до висновку, що причиною багатьох з цих трагедій є правосторонній транспортний рух на вулицях наших міст і сіл. От коли почнемо їздити по-англійськи, то це збереже…»

Сподіваюся, ви вже здогадалися про кого йдеться. Хто переводить всю державу на власне юридичне ручне управління. Віддаючи наказ скасувати той, чи інший закон в угоду певній ситуації. Аби, мабуть, відчути особисту дику силу в керуванні величезними масами людей. Даючи водночас знічев’я, майже мимохіть парламенту завдання розробити і прийняти негайно нові правила й закони. Притьмом, роблячи з мародерів героїв: війна, мовляв, усе «спише». А ось я особисто, читається за цим вульгарним волюнтаризмом, стану новою месією, "розв`язуючи" ці болячі ситуації…

Їй-право, ніскільки не хочу втручатися у конфлікт добровольців батальйону «Айдар» з місцевим населенням. Але якби хто і що не казав, але звідти справді погано тхне – читайте тут. Не менше, як і від цього величавого, по-царськи милостивого: даю команду справу Лихоліта спустити на гальмах, відправити на нове розслідування. Після цього читаємо: "Тепер депутати повинні зробити ще один важливий крок - прийняти рішення про звільнення від відповідальності військових, які у військових умовах порушували Кримінальний кодекс мирного часу", - написав Луценко на своїй сторінці у Facebook.

Панове! Який мирний і військовий час? Як може людина, яка правдами/неправдами прорвалася на пост очільника головного в Україні відомства за дотриманням законності будь-що говорити про якісь «військові умови», про «війну», як подібні поняття можна ухвалювати в будь-якому законні Верховною Радою, коли ВЛАДА НЕ ВИЗНАЄ ТАКОГО ПОНЯТТЯ, ЯК ВІЙНА, вона стверджує, що на Донбасі діє «перемир’я», встановлене титанічними зусиллями глави держави П. Порошенка. Це, звичайно, дрібниця, напевне, й не варта уваги київських високопосадовців, що за час російської агресії, яка буцімто зовсім не є війною, а, мабуть, лише прогулянкою військових Рашен Федерейшен під Іловайськ, Дебальцево, Донецький аеропорт, при обороні яких полягло тисячі наших героїв військових, а загалом в українському Донбасі з весни 2014 року вже загинули понад 9,5 тисяч українців?

То війна в Україні, скажіть є, якщо генеральний прокурор заговорив про нинішні «воєнні умови» і колишній «мирний час», а також пропонує парламенту призупинити тепер дію ряду статей Кримінального кодексу в частині відповідальності військових в фронтових умовах чи її (війни) все ж таки немає?

При цьому прошу не забувати, що Гаазький трибунал не садив на лаву підсудних за балканський конфлікт різних там «лихолітів» і «бать» з «рубежами», а виключно лише високопосадовців (генералів, командуючих, президентів держав), які створювали умови страждання одних людей і збройного вивещення інших з правом привласнювати добро переможених, а інколи постріляти по них. Ой, дивіться, хлопці, халіфи на час, аби потім не довелося відповідати за виправдання мародерів…

Випадково потрапила на очі стаття Віталія Коротича у виданні Гордона. Думки дійсно цікаві та повчальні. Викладаю з незначним скороченням.

...В процессе лихорадочного сооружения Мавзолея для тела Ленина повредили трубу канализации, проходившую под ним, и содержимое заполнило яму свежерытого фундамента.Патриарх московский не удержался и брякнул : "По мощам и елей !" за что позже заплатил по чекистским ценникам...   

   Рассказываю об этом, дабы напомнить, что во всех вариантах государств, бывавших в Московском княжестве, Российской империи, а также их наследниках, обожествление самого главного из руководителей бывало неизмменным.Начиная с Ивана Грозного идея светского государства, в котором все на своих местах и у людей есть какие-то права и свободы,органически не принималась...Всех приучали, что подданый может быть сколь угодно талантлив, а правитель - ублюдочен. но дело подданого - служить ублюдку без колебаний. как он служил бы Господу  Богу .  

   Безобразия власти были символом ее избранности, не подлежа обсуждениям и законам. В Московии, кстати, людей, умерших в государевой опале. хоронили вне священной кладбищенской земли так же, как казненных преступников, бездомных алкашей и самоубийц. служение правителю считалось религиозной нормой, а ее нарушение - смертным грехом. Отлучая кого-либо от себя, правитель тем самым отлучал его и от Бога. был даже термин *Царебожие*. Небесного и земного царей различать не полагалось. В *Службе благоденственной* Лопатинского, сочиненной в 1709г по заказу и лично отредактированной Петром, царь прямо назывался Христом, его сподвижники - апостолами, а Мазепа -    Иудой.  

    Все это я к тому. что обожествленная верховная власть кочевала от князей к царям, затем к императорам, после - к большевистским вождям и сегодня по инерции катится дальше. Очень важно избавляться от поганой холопской привязанности, которая давно уже ушла из Европы, - раз мы в эту Европу собрались.  

     А правители (І народ тим більше !!! - ) в Украине должны не забывать, как в Запорожье свежеизбранному кошевому на голову клали непотребные предметы, напоминая, что, избранный народом, он народом же может быть отстранен от власти и возвращен в грязь. Отвыкнув обожествлять правителей, мы понемногу научимся уважать себя и поймем, что помолившись богу, мы молимся единственной непреходящей власти. А все прочее зависит только от нас.