хочу сюди!
 

Татьяна

56 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «котики не хади»

Ось вам!

23 серпня 2016 року  без проголошення війни  в моєму домі з'явилося оце мале чудовисько.

Світлина від Тетяни Косяченко.

Світлина від Тетяни Косяченко.

Світлина від Тетяни Косяченко.

Оскільки благодійники сказали, що вона народилася на Петра й Павла, я хотіла назвати Петрою. А доня моя хотіла, щоб була Харлі, я би скорочено її Харьою кликала. Ледь не пересварилися в сім'ї, далі я увімкнула авторитаризм і назвала Ясною. Яся коротко.  
Хоч і дарувалася Ясюня моїй доні, але хазяйкою визнала мене. Першої ж ночі прилаштувалася спатуняти майже в мене під подушкою, і я наївно думала, що це найприкріша подія цієї ночі, що я спатиму, боячися поворухнутися. Отож заснула, мліючи від мімімішності. sleepy І сниться мені, що десь лізу я в гори (ага, якраз з Карпат повернулася), а нога чомусь сковзає по варенню (де воно там взялося?) і неможливо лізти далі. Прокидаюся. Нога таки сковзає. Не по варенню, ага. Причому розтовкла уві сні оте все "варення" по простирадлу й підковдрі. Насварилася, віднесла до туалету, взяла її лапочку, вкотре показала як дряпатися в лотку, поміняла постіль, заснула. ...минуло 40 хвилин, знову накакано саме мені в постіль. І дивиться оченятами отими невинними, що до ладу й не насвариш. Дякувати Богу, що проблеми з постільною білизною не маю. Поміняла. Наступної ночі все повторюється так самісінько, теж двічі. Між тими двома ночами було втрачено купа нервів та трохи грошиків на пирскалки для відвертання від туалету на моє ліжко та для привертання до туалету на лоток. Все марно.
Я була в такому розпачі, що тобі просто не передати! Раніше досвіду виховання кошенят не мала, якось всі кицьки приходили в моє життя вже дорослими. "Котячі мами" заспокоювали, що кошенятко ще замаленьке, що воно навчиться, неодмінно адаптується, потрібен час, хоча би місяць unsmile. Я не могла чекати місяць, навіть тиждень! Післязавтра кінчається відпустка, і треба якось лишати це дитя саме в хаті й повертатися в незаміновану квартиру. Тому взала на руки ту крихітку, вона тоді поміщалася рівненько на мою долоньку, й серйозно так поговорила, по-дорослому. Що якщо вона оце все не припинить, поїде в приватний сектор ловити мишей, пити парне молоко й народжувати кошенят від всіх сусідських котів. Не знаю, що подіяло: чи мої погрози, чи розпач, чи грізний голос, чи енергетика, але за пів-години я не повірила своїм вухам: оте маля голосно греблося у лотку hypnosis. Як же я була рада тим кавеликам у потрібному місці! ura З того часу ні краплі повз podmig 
Тепер нам рік і чотири місяці, наречена у всій красі лежить на своєму улюбленому місці на моєму дивані. 


А вночі спати стала в моєї малечі в ліжку на сусідній подушці, колись сфотаю й покажу.

12%, 4 голоси

3%, 1 голос

85%, 28 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Пара миттєвостей з життя племінного самця (додано свіжі відео)

Мені зараз уже два роки, я - дорослий кіт Річард. Мої декілька цивільних дружин виховують наших тридцять з хвостом кошенят. В перервах між спілкуваннями з кращою невською половиною котячого світу на мене нападає депресія, ці маленькі спалахи пам'яті, і я згадую все спочатку.
Світлина від Тетяни Косяченко.

Ось я маленький хлопчик, мені два місяці, я з братиком ловлю лапкою якусь мотузку... 
Їду автобусом "Херсон-Дніпро" в коробці з-під цукерок. Без води, без харчів, без туалету. Постійно плачу. У відповідь чую крики пасажирів. Нарешті зупинка. Роздратований голос водія комусь гукає: "Давайте сто гривень і забирайте свого звіра". Звір, виявляється, це я! 
Світлина від Тетяни Косяченко.
Мене, нарешті, забрали. У маленький вентиляційний отвір, турботливо продовбаний в коробці,  бачу дівчинку, років 12. Вона мене заспокоює, але чомусь не бере на руки. Проявляю ініціативу. Головою пробиваю дірочку, роблю з неї велику дірку, і вибираюся з полону до половини. Дівчинка здивована моєю сміливістю, вона сміється, бере мене на руки і дивується, що я такий великий у два з половиною місяці. Що ж вона хотіла, я - Невський Маскарадний Кіт! П'ю водичку, як людина, з чашки. Засинаю на руках у своєї рятівниці.
Світлина від Тетяни Косяченко.
Я поважно ходжу по квартирі. Виявляється, тут уже живе доросла кішка, і вона дозволяє мені посмоктати її сосочки замість пустушки. Виявляється, мене купили і всі чекали, всі люблять. Це приємно. Я роблю, що хочу: гойдаюсь на шторах, ганяю по квартирі, по всіх вікнах та килимах, і дозволяю дівчинці, її мамі та бабусі брати мене на руки і сюсюкати. Вони такі смішні! Алеж приємно! Я радий. 
Світлина від Тетяни Косяченко.

Світлина від Тетяни Косяченко.

Світлина від Тетяни Косяченко.
Ну що я вам скажу. Пройшло два роки. Моя платонічна любов - це бабуся. Я не відходжу від неї ні на крок - хто ж мене ще так погладить, поговорить тет а тет, пригостить смаколиком... 
Моя сексі - Бастилія. Як розумна дружина, вона іноді дозволяє мені спілкуватися з іншими кішечками, бо знає, що вона, Бася,- головна. Та зараз Бася знову вагітна, а більше нікого не трапляється... Сумно... 
Світлина від Тетяни Косяченко.
Тоді, в таких перервах між спілкуваннями з кращою невською половиною котячого світу, на мене нападає депресія, ці маленькі спалахи пам'яті, і я згадую все спочатку.









Для тих, хто не бачить відео https://video.i.ua/user/4959475/75765/476825/ https://video.i.ua/user/4959475/75765/476824/

Стандарти нормальності

- Це що за чупакабра?
- Божечку, яке гидотисько!
- Матірбожа! Воно що хворе?
- Понавиводять мутантів, а вони потім страждають.
- Що нормального не могла взяти?
- Кіт має бути волохатим і з блохами!
Отаке я іноді чую, коли хтось вперше бачить мого лисого кота.
Ну якщо так, то хочу сказати, що Добі потроху йде до нормальності )))
Чим ближче до зими, тим більше він обростає шерстю. Волохатими вже стали вуха, п'яти і хвіст. А сьогодні вранці я помітила аж цілу блоху!




P.S. Кіт вакцинований, а ви як хочете.
Сторінки:
1
2
3
5
попередня
наступна