хочу сюда!
 

Лида

35 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 36-43 лет

Заметки с меткой «заказник»

Всесоюзная здравница. Тропа Голицына

Предыдущий пост

Немного пропетляв по Новому Свету, мы нашли дорогу к Тропе Голицина, главной туристической вкусности курорта. За подъезд тачанкой к пляжу и входу в заповедник берется денежка. Крым йопт!


А это уже набережная Нового Света.

И ее пляж. Не так уж и печально уже.

Сентябрь и сегодня плохая погода, потому на пляже конем гуляй.

Но идем дальше по набережной вдоль оригинальных  решений из бутылок.

Вот и цель моего приезда сюда.

Территория заказника. Пешеходные тропы в сумме - 5 км. Что бы походить по них вверх-вниз по жаре на своих двоих нужно платить - 30 грн с носа. А кому сейчас в Крыму дешево...

Заплатив на входе двум мужикам в военной форме и с боем потребовав квитанцию мы отправились в "тур" по Тропе Голицина.

Вид на пляж Нового света с Тропы Голицина.

Собственно сам Новый свет.

Пейзажи конечно уникальные.

Подправим в Фотошопе и хоть плакаты печатай)))

Вдоль Тропы Голицина ходят кораблики. Кому идти по ней лень может проехаться за денежку по морю вдоль тропы.

Туристов тут немало. Я представляю кассу за день у этого "аттракциона".

Дальше без комментариев немного пейзажа с Тропы.







Чем не Таиланд?)))

А это грот Голицина. Таблички внизу предупреждают что возможны обвалы. Мол если рухнет слой камня на балду то туристов предупреждали, а я то думал что за 30 грн, входного билета с рыла, тут каждый день альпинисты ползают, проверяют нет ли расслаблений породы.

В глубине грота.

Стена такая и больше ничего.

Грот с другой стороны.

Конечно же как и всякий уважающий себя курорт Новый Свет владеет своими, персональными двумя неграми.

Поход по Тропе Голицина продолжается.



Местами пробки на дороге.



Ограждений практически нет, потому русским везде нужно попасть)))

Вид однако - да))) Тропа Голицина природный заказник. Мол уникальные природные места для Крыма.

Вон там, слева, мыс Капчик (Хоба-Бурун) цель нашего путешествия, а справа видна тропа.

Внизу Голубая Бухта. Уставшие могут покупаться на Царском пляже.

Народ на марше.

Вот такие берега...

...с гротами.

Море таки чистое.

С бухточки можно катером отправится назад в Новый Свет. Цена вопроса 70 грн. И желающие есть, пару км проползти вверх вниз по жаре и некоторым "путешествий" на сегодня хватит.

Мы же лезем дальше.

Мыс Капчик все ближе.

Тут была обнаружена вода, продаваемая местным аборигеном с сумки холодильника. 0.5л = 10 грн.

Вид на гору  Караул-Оба с хребта ведущему к мысу Капчик.



Из за той горы мы пришли...

...по этой дороге.

Это уже вид с мыса Капчик





Судак на зуме.

Судак без зума.

Полюбовавшись ландшафтом на мысе Капчик идем назад, другой дорогой,  в Новый Свет.

Что у нас тут на вершине не пешеходной горы?

"Включаем" 30х кратный зум фотоаппарата.... и наблюдаем)))) У каждого психа своя программа)))

Там где обрывов нет есть ограждение))) Сделано по русски))) Но на самом деле, сделано для русских)))

Ибо тут деревья растут... может ценные, я не знаю не ботаник...

Вообщем что б русские на деревьях ценных не седели тут ограждения и такие вот стоянки...

Выходим в Новый Свет.

Специфичный многоэтажный многоквартирный жилой дом Нового Света. Первый этаж сплошь пристройка...Все сдаем!

Дворы заставлены автомобилями туристов с разных сторон Евразии. Какие газоны вы говорите?
Находим на улице и мы свой каддилак  и движемся к следующему туристическому объекту...

Продолжение

Чисте повітря - лише для олігархів?

В Національному природному парку «Святі гори» є підрозділ «Теплінський заказник». Теплінський заказник – це ліс на крейдяних горах. Адміністративна прив’язка – за селом Богородічне Слов’янського району Донецької області, на правому березі ріки Сіверський Донець. Ліс утворився десь в XVII ст., в ХІХ ст. зустрічаємо його описи в історика Дмитра Багалія. Звичайно, Велика Вітчизняна війна чимало порушила цілісність лісу, адже Сіверський Донець слугував лінією фронту. Після війни йде висадка нових дубів замість тих, що були знищені під час обстрілів.

До XVII ст. гори, ймовірно, ще не були покриті лісом. Як і в сучасні часи війни, вони були зручними для оборони, а, до того ж, і для проживання. Саме тут розташовується Теплінське городище, засноване ще сарматами в ІІІ ст. н.е., однак освоєне повною мірою хазарами в VII ст. Городище продовжувало існувати і за часів раннього середньовіччя. Ще на початку ХХ ст. історик Микола Вікентієвич Сібільов висунув версію, що Теплінське городище – це легендарна літня столиця половців – Шарукань. Ця версія поступово підтверджуються археологами Світланою Плетньовою, Костянтином Міхєєвим, Михайлом Швецовим, Едуардом Кравченко. Зараз на городищі на підставі Відкритих листів, виданих Польовим комітетом Інситуту археології НАНУ ведуться розкопки експедиції Донецького національного університету під керівництвом доцента Олександра Вікторовича Колесника. В ході експедиції на території заказнику крім Шарукані виявлено ще стоянку доби неоліту Савонова балка і декілька козацьких поселень.

Тобто Теплінський заказник – це унікальне поєднання листвяно-хвойних лісів на крейдяних скелях на березі Сіверського Дінця і історичної пам’ятки ІІІ-ХІХ ст.       

Однак насолоджуватись красою Теплінки стає дедалі важче. Ще в 2004 р. при виході на заказник з села почали щось будувати, відтявши при цьому добрячу частку заказнику, при цьому – за зеленим дротяним парканом самого заказнику. В 2009 р. спостерігаємо тут два трьоповерхових будинки з підземним паркінгом, дерев’яну зрублену баню, майданчик для барбекю, фонтан і розарій. Гарно, але чому – замість соснового лісу?

Літом 2008 р. студенти-практиканти Донецького національного університету цю красу сфотографували. З-за паркану миттєво вискочив охоронець. Після неприємної розмови, що загрожувала перелитись у бійку, фотографію довелось стерти.

Весною 2009 р. група туристів йшла походом берегами Сіверського Дінця. Спочатку – лівим берегом. На Харківщині в районі села Студенок перейшли ріку і пішли правим берегом. Вийшли на кромку берега, де йти можна лише ланцюжком по одному. І раптово на них вискочила озброєна охорона з автоматами. З питанням: хто такі і що робите в нашому лісі? Доводити, що – туристи, довелось довго. До села йшли під конвоєм.

Добре, що влітку господарі згадали, що Богородічне – курортне село, де багато рекреантів. Влітку подібного конвою ніхто не зазнавав. Та скільки триватиме це розуміння? Чи господарі дачі не подумають, що ліс – їх і лише їх. Остаточно.

Табличка «Державний заказник «Теплінський ліс». Охороняється законом» вже переїхала на самий берег Дінця. Щоб зайвий раз око не муляло.

А хто ж – господарі дачі?

Весь Донбас знає, що – Віктор Янукович. Щоправда, на дачі місцеві мешканці його ніколи не бачили. Однак бачили народного депутата Віктора Зубанова з тієї ж таки Партії регіонів. Чи дача насправді його, чи – приїздив в гості – сказати важко.

Та що виходить – чисте повітря – лише для олігархів?