На території новоствореного національного природного парку «Чарівна гавань» виявлена незаконна забудова.
На території Чорноморського району Автономної республіки Крим донедавна існувало декілька об’єктів ПЗФ: ландшафтний заказник «Джангульський», що включав 100 га надзвичайно мальовничого та багатого на рідкісні види Джангульского зсувного узбережжя півострова Тарханкут (1980 р. створення), гідрологічна пам’ятка природи «Аквальний комплекс біля Джангульського зсувного узбережжя» площею 180 га (1972 р. створення), гідрологічна пам’ятка природи «Прибережний аквальний комплекс біля мису Атлеш», площею 180 га (1972), заповідні урочища «Атлеш» площею 10 га (1980) та «Балка Великий Кастель» площею 20 га (1980).

Указом Президента № 1037/20091 на основі цих природно-заповідних територій створено єдиний національний природний парк «Чарівна гавань» (Тарханкутський), площею 10900 га, у тому числі 6150 га з вилученням.
Зважаючи на збереження на Тарханкутському півострові величезних масивів справжніх типчаково-ковилових степів, цей національний парк від моменту свого створення потребує розширення. Натомість внаслідок байдужості місцевої влади та контролюючих органів автономії справа розбудови діяльності національного парку «Чарівна гавань» від моменту виходу указу зовсім не просунулася.
Заповідні узбережжя стали ареною не тільки варварської за своїм впливом на довкілля рекреації, але й неприхованого будівництва. Вражаючим є факт будівництва в серці новоствореного національного парку – в заповідному урочищі «Атлеш» цілісного майнового комплексу для надання розгалуженої системи туристичних послуг та стаціонарної рекреації «Притулок рибака» (контактний телефон 0505837876). Комплекс, що включає готельні номери, базу драйверів, дельфінарій… і навіть церкву розмістився не де не будь, а над аркою Великого Атлешу, спотворюючи природний вигляд берегів заповідного урочища. Велику небезпеку становить прокладання дороги, що ведеться господарем комплексу. Прокладання дороги з твердим покриттям до заповідного урочища Атлеш призведе до лавиноподібного зростання кількості відпочиваючих та повної деградації природних скарбів.
Нагадаємо, що заповідні урочища створюються згідно законодавства України (Закону України «Про природно-заповідний фонд України»). На території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог природних заповідників.
Таким чином, на території заповідних урочищ заборонена навіть наметова рекреація, не те що зведення стаціонарних баз відпочинку та рекреації.
http://www.pryroda.in.ua/zapzf
Степан Жабка,
Громадська кампанія «Нацоінальним паркам - бути!»

В Національному природному парку «Святі гори» є підрозділ «Теплінський заказник». Теплінський заказник – це ліс на крейдяних горах. Адміністративна прив’язка – за селом Богородічне Слов’янського району Донецької області, на правому березі ріки Сіверський Донець. Ліс утворився десь в XVII ст., в ХІХ ст. зустрічаємо його описи в історика Дмитра Багалія. Звичайно, Велика Вітчизняна війна чимало порушила цілісність лісу, адже Сіверський Донець слугував лінією фронту. Після війни йде висадка нових дубів замість тих, що були знищені під час обстрілів.

До XVII ст. гори, ймовірно, ще не були покриті лісом. Як і в сучасні часи війни, вони були зручними для оборони, а, до того ж, і для проживання. Саме тут розташовується Теплінське городище, засноване ще сарматами в ІІІ ст. н.е., однак освоєне повною мірою хазарами в VII ст. Городище продовжувало існувати і за часів раннього середньовіччя. Ще на початку ХХ ст. історик Микола Вікентієвич Сібільов висунув версію, що Теплінське городище – це легендарна літня столиця половців – Шарукань. Ця версія поступово підтверджуються археологами Світланою Плетньовою, Костянтином Міхєєвим, Михайлом Швецовим, Едуардом Кравченко. Зараз на городищі на підставі Відкритих листів, виданих Польовим комітетом Інситуту археології НАНУ ведуться розкопки експедиції Донецького національного університету під керівництвом доцента Олександра Вікторовича Колесника. В ході експедиції на території заказнику крім Шарукані виявлено ще стоянку доби неоліту Савонова балка і декілька козацьких поселень.

Тобто Теплінський заказник – це унікальне поєднання листвяно-хвойних лісів на крейдяних скелях на березі Сіверського Дінця і історичної пам’ятки ІІІ-ХІХ ст.       

Однак насолоджуватись красою Теплінки стає дедалі важче. Ще в 2004 р. при виході на заказник з села почали щось будувати, відтявши при цьому добрячу частку заказнику, при цьому – за зеленим дротяним парканом самого заказнику. В 2009 р. спостерігаємо тут два трьоповерхових будинки з підземним паркінгом, дерев’яну зрублену баню, майданчик для барбекю, фонтан і розарій. Гарно, але чому – замість соснового лісу?

Літом 2008 р. студенти-практиканти Донецького національного університету цю красу сфотографували. З-за паркану миттєво вискочив охоронець. Після неприємної розмови, що загрожувала перелитись у бійку, фотографію довелось стерти.

Весною 2009 р. група туристів йшла походом берегами Сіверського Дінця. Спочатку – лівим берегом. На Харківщині в районі села Студенок перейшли ріку і пішли правим берегом. Вийшли на кромку берега, де йти можна лише ланцюжком по одному. І раптово на них вискочила озброєна охорона з автоматами. З питанням: хто такі і що робите в нашому лісі? Доводити, що – туристи, довелось довго. До села йшли під конвоєм.

Добре, що влітку господарі згадали, що Богородічне – курортне село, де багато рекреантів. Влітку подібного конвою ніхто не зазнавав. Та скільки триватиме це розуміння? Чи господарі дачі не подумають, що ліс – їх і лише їх. Остаточно.

Табличка «Державний заказник «Теплінський ліс». Охороняється законом» вже переїхала на самий берег Дінця. Щоб зайвий раз око не муляло.

А хто ж – господарі дачі?

Весь Донбас знає, що – Віктор Янукович. Щоправда, на дачі місцеві мешканці його ніколи не бачили. Однак бачили народного депутата Віктора Зубанова з тієї ж таки Партії регіонів. Чи дача насправді його, чи – приїздив в гості – сказати важко.

Та що виходить – чисте повітря – лише для олігархів?