хочу сюди!
 

Юлия

45 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 34-55 років

Замітки з міткою «війна на донбасі»

Економічний феодалізм і війна на Донбасі

Економічний феодалізм і війна на Донбасі - № 32-33 (21823-21824) субота 1 квітня 2017 року - Одеська обласна газета «Чорноморські новини» (chornomorka.com)
Економічний феодалізм і війна на Донбасі

Сунь-дзи сказав: «Війна — справа надзвичайної ваги для держави, справа, що визначає життя і смерть…». Жодна війна неможлива без підтримки народу. Першою необхідною умовою переможної війни є, за висловом знаменитого військового китайського стратега Сунь-дзи, шлях дао (мистецтво війни). «Шлях дао — це те, що дає людям і владі можливість діяти як одне ціле. Слідування шляхом дао дає державі можливість посилати людей на смерть або дозволяти їм жити, і вони сприймають це без жодних сумнівів».

Кремлівський вовк в овечій шкурі:

16:22 07 травень Київ, Україна



З початку захоплення Криму і війни на Донбасі, пропагандистська машина Кремля працює без зупинки, прихильники "русского мира" під керівництвом спецслужб здійснюють інформаційно-психологічні спецоперації в США, Європі, і звичайно ж, в Україні.
Окупанти намагаються будь-яким способом довести всім, що вони не мають стосунку до розв'язування бойових дій.
Цинічні заклики до України "припинити війну" озвучували російські політики з трибуни Ради безпеки ООН і ПАРЄ. Постійно називаючи чорне білим, проводять лобістську роботу російські дипломати, агенти в країнах Заходу і громадські діячі РФ.

Подібна діяльність є звичною для Кремля: тримати на кордоні десятки тисяч озброєних військових і розповідати при цьому про необхідність миру.

Одну з гібридних атак провели окупанти під час показового брязкання зброєю на кордонах.
Жіноча пропаганда
Факт інформаційно-психологічної операції зафіксували українські правоохоронці, а задіяли в операції відомих проросійських діячок часів Януковича і апологеток "русского мира":

  • матерів Олеся Бузини і Ірини Бережної,

  • головну редакторку газети "2000" Тамару Гуменюк,

  • художню керівницю театру "Браво" Любов Титаренко та багатьох інших.

Елена Бережная всегда поддерживает всевозможные пророссийские акции
Суть спецоперації полягала в написанні звернення до президентів України, Росії та США про "мир на Донбасі". Само собою, вся інформація про бойові дії в цьому "документі" була подана тільки з проросійського боку. Під виглядом миротворчих ініціатив "активістки" розповіли про "державний переворот", "громадянську війну" і "самостійні республіки".

При цьому позицію Києва подали як наміри "почати гострий етап війни", а Зеленському та компанії рекомендували почати прямі переговори з терористичними анклавами Кремля для настання мирного життя на захоплених Росією територіях.
Подібні заклики до миру на умовах Москви підносили під виглядом "ініціативи жінок з країн пострадянського простору". Більшість підписантів звернення - наскрізь ватоголові особи. А організувала все громадянка Росії, пов'язана з політичною елітою країни-агресора, Олена Семерикова.
Елена Семерикова работает на российские спецслужбы
Офіційно вона займається громадською діяльністю і очолює міжнародний рух миротворчості "Жіночий діалог", але насправді - працює на російські спецслужби.

Вербування патріотично налаштованих жінок

Куратор спецоперації, як з'ясувалося, має завдання залучити до своєї діяльності як можна більше жіночих громадських об'єднань. При цьому мета - патріотки. Так, з початку 2020 Семерикова намагалася проводити інформаційні проросійські акції руками патріотичних організацій "Об'єднання рідних зниклих безвісти "Надія" з Дніпра, а також "Всеукраїнський громадський рух матерів і родичів учасників АТО "Берегиня".
Пропагандистка Семерикова пыталась завербовать даже матерей АТОвцев, которые исчезли или погибли


Коли ж спроби провести акцію за участю справді патріотично налаштованих жінок провалилися, до операції залучили давно знайомих терористам фігуранток бази "миротворця" і кримінальних проваджень за антиукраїнську діяльність.

Під час проведення пропагандистської операції в підконтрольних Росії ЗМІ публікували безліч інтерв'ю та статей про "реакцію на звернення від посольства США і коментарями від керівництва так званих "ЛНР" і "ДНР", заявляючи про нібито їхню "державність".

Масштабні плани
Оскільки ця спроба навести безлад в українському інформпросторі залишилася майже непоміченою, найближчим часом до подібних спецоперацій цілком можуть залучити більш розкручені проросійські видання, які діють в Україні.

Російська агресія триває, окупанти не збираються зупинятися, а тому продукти діяльності Семерикової та інших агентів спецслужб РФ ми обов'язково побачимо.
https://myc.news/ua/politika/kremlevskij_volk_v_ovechej_shkure_rossiyanka_po_zakazu_specsluzhb_verbovala_patriotok_oo_iz_ukrainy

Москва і Сребрениця.


Здаються дуже зловісними заяви високо позиційованих російських функціонерів Пєскова та Козака, що якщо українські війська зайдуть на територію ОРДЛО, то є небезпека появи нової Сребрениці на Донбасі. Нагадаю, що в 2014 р. українські війська вже звільняли велику частину тимчасово окупованої території Донбасу, включаючи Славянськ, Константинівку, Дружківку і, звісно, ніяких злочинів не скоювали. Окрім того, потрібно просто згадати низку безспірних історичних фактів, а вони якраз говорять про схильність до військових злочинів саме представників "русского мира".
Так що відбулося у Сребрениці? В квітні 1993 р. Сребрениця, як Жепа та Горажде були оголошені Радою Безпеки ООН "зонами безпеки" під захистом міжнародного миротворчого контингенту в Боснії і Герцеговині. 11 липня 1995 р. підрозділи боснійських сербів під командуванням генерала Р.Младича в результаті наступальної військової операції захопили "зону безпеки" ООН в Сребрениці. Кілька десятків тисяч боснійських мусульман опинилися в пастці. 570 голландських миротворців вели себе вкрай нерішуче. Зрозуміло, що військ боснійських сербів було в багато разів більше, та "блакитні шоломи" могли звернутися, щоб командування ООН терміново надіслало військову допомогу. Голландці ж почали переговори з генералом Р.Младичем і той пообіцяв усьому населенню безпеку, але відокремив від мирних громадян чоловіків у віці від 12 до 65 років, а це більше 8 тис. чол., запропонувавши останнім 12 тис. (жінки, діти, люди похилого віку) терміново евакуюватися. Боснійські серби запропонували миротворцям з Нідерландів супроводжувати величезну людську колону, щоб її по дорозі не обстріляли та запобігти жертв, пообіцявши, що з чоловіками, які залишилися, нічого злого не вчинять. Голландці вирішують залишити захищений рішенням РБ ООН "анклав безпеки". Це було катастрофічне рішення. Як тільки "блакитні шоломи" разом з колоною мусульманських жінок, дітей та старих людей пішли, усе чоловіче населення Сребрениці, а це 8 тис. чоловік, було розстріляно. Щоб сховати сліди злочину, армія боснійських сербів, використовуючи трактори та багери викопала кілька котлованів, куди сховала тіла вбитих, при цьому обережно маскуючи сліди злочину залишками рослинності. Як часто буває, при вбивстві такої великої кількості людей, кільком мусульманам вдалося вижити та втекти. Правозахисні організації забили тривогу, вимагаючи детального міжнародного розслідування. Терміново до Сребрениці було відправлено декілька пошукових груп, які змогли визначити місця масових поховань. До сьогодні з братських могил дістали більше восьми тисяч людських тіл. Всі вони пройшли експертизу на ДНК та були у більшості пізнані кому належать, а потім перепоховані на величезному меморіалі. В 2003 р. влада Республіки Сербської БіГ визнала масові вбивства мусульман в Сребрениці, в 2010 р. парламент Сербії гостро засудив різню, проте відмовився її визнавати геноцидом. В 2007 р. Міжнародний трибунал кваліфікував дії боснійських сербів як "злочини геноциду". В січні 2009 р. Європарламент проголосив 11 липня Днем пам’яті геноциду у Сребрениці. З 2001 до 2017 рр. Міжнародний трибунал в Гаазі за масові вбивства в Сребрениці засудив низку командирів армії боснійських сербів до різних термінів ув’язнення. Сам генерал Р.Младич отримав ув’язнення пожиттєво.

Після ліквідації боснійських мусульман в Сребрениці, армія генерала Р.Младича стала атакувати ще один під захистом ООН анклав – Жепу, де були 10 тис. боснійських мусульман та хорватів. Захищали Жепу українські миротворці. Їх було всього 79, оточених багатотисячною армією боснійських сербів. Та на відміну від голландців, українці рішуче відмовилися залишити чоловіків анклаву, на чому знову наполягав Р.Младич. Не дивлячись на погрози взяття Жепи штурмом, українці залишилися на позиціях. Тоді генерал Младич пішов на компроміс та дозволив вивезти з Жепи усе мирне населення, включаючи 4 тис. чоловіків, яких українці спасли від вірної загибелі. Дуже жаль, що голландці не повели себе так твердо як українці.

Хотів би також нагадати, що до Сребрениці самим масовим розстрілом мирного населення у новітній час рахувалася чернігівська Корюківка, де нацистами в 1943 р. було вбито більше 7 тис. мирних українців, хоча в радянські часи, як правило, згадували Хатинь, де загиблих було в 30 разів менше. Пєскову та Козаку також слід не забувати, що в 1933 р. від геноциду постраждали якраз українці, яких з-за голоду через злочинну політику радянського керівництва та Кремля загинуло 7 мільйонів чоловік.

В 2015 р. Рада Безпеки ООН розглядала питання про визнання злочинів у Сребрениці актом геноциду, але саме Москва наклала вето на це рішення. РФ також виступила з ініціативою відпустити генерала Р.Младича з в’язниці доживати свій вік в Росії, так як він хворий, проте Гаазький трибунал відмовив. Також відомо, що під час війни в Боснії, Москва надавала всіляку підтримку боснійським сербам, там в їх армії воював російський батальйон добровольців, бійці якого скоїли масу військових злочинів. Оточену Сребреницю атакували підрозділи російських добровольців та козаків, і не виключено, що вони з армією Р.Младича брали участь в масових розстрілах боснійських мусульман. Особливою повагою серед добровольців користувався, вгадайте хто – да той же Стрєлков (Гіркін), офіцер ФСБ, який брав активну участь в окупації Криму, особисто опікаючи главу кримського парламенту Константинова, а потім залишив кривавий слід на Донбасі, будучи "міністром оборони" не визнаної ДНР. Тому боятися повторення Сребрениці на Донбасі треба не від українців, які в своїй історії не раз страждали від масових вбивств та геноциду, при цьому спасаючи інші народи, а таких як Стрєлков – яскравих представників "русского мира", що принесли в Боснію та Донбас смерть, сльози та руйнування.
https://news.obozrevatel.com/ukr/politics/moskva-i-srebrenitsya-rosijski-dobrovoltsi-todi-vbivali-musulman-bosnii-yak-zaraz-ukraintsiv-na-donbasi.htm?fbclid=IwAR0r0M-NKP4IHdZ5YACdmJy41okQCrPdRKik5nQsKbvMqIh3a_3fPY__bNg

7 років тому Слов’янськ був захоплений російськими терористами


12 квітня 2014 року, рівно 7 років тому, Слов’янськ захопили проросійські бойовики.

Близько 9 ранку 12 квітня до будівлі Слов'янського міського відділу МВС України під'їхали автобуси, що доставили близько 20 озброєних невідомих чоловіків, які захопили установу.

Під час штурму бойовики використали димові шашки та сльозогінний газ, стріляли у повітря. Метою захоплення міліцейського відділку було заволодіння вогнепальною зброєю: бойовики захопили 20 автоматів та 400 пістолетів Макарова.

За всим цим спостерігали місцеві мешканці. Деякі з них із захопленням скандували: "Россия, Россия".

Під будівлею міського відділку міліції з підручних матеріалів (мішків з піском, шин, міліцейських щитів тощо) бойовики побудували барикади, біля установи закликали місцевих жителів провести мітинг на підтримку проросійських сил.

У той же час, друга група озброєних бойовиків вирушила на захоплення місцевого відділу СБУ.

З озброєними людьми зустрілася тодішня голова міста Неля Штепа. Після чого вона заявила, що невідомі у міліцейському відділку є «нашими ребятами», яких у будівлі близько 1000 осіб, а їхньою метою є захист жителів міста від «київської влади». Штепа висловила підтримку вимогам сепаратистів провести референдум про статус Донецької області та відмову «воювати з Росією».

У ЗМІ повідомлялося, що захоплення міського відділку МВС здійснювалося за участі особового складу спецпідрозділу «Беркут». Пізніше було ідентифіковано багатьох учасників захоплення — серед них були російські «козаки» та мешканці Криму.

Станом на ранок 13 квітня диверсанти контролювали усі виїзди з міста.

Згадаємо ці події, щоб не допустити повторення.

Місто знаходилося в окупації 84 дні.


https://www.6262.com.ua/news/3072165/sim-rokiv-tomu-slovansk-buv-zahoplenij-prorosijskimi-teroristami

Ополченочка Світлана Дрюк

«Ополченочка» Світлана Дрюк: сенсаційний успіх СБУ збурив Україну і українців

 

04.03.2019 - УКРІНФОРМ

 

Загалом, йдеться про колосальний успіх вітчизняних спецслужб. Але чому ж спецоперація з “Вєтєрком” викликає запитання?

Сенсаційна новина про спецоперацію СБУ несподівано заскочила українців недільного вечора. І уже традиційно розділила на тих, хто передусім вимагає суду за «все, що скоєне до того», і тих, хто просто і беззастережно радіє успіху українських контррозвідників. Нагадаємо про що ідеться.

Заступник командира 11-го полку 1-го армійського корпусу РФ, розміщеного на території так званої "ДНР, перейшла на бік України і тепер співпрацює з українською контррозвідкою.

У відеосюжеті журналіста Андрія Цаплієнка розказано, як "останнім часом" Світлана Дрюк (позивний «Вєтєрок») передавала важливу інформацію українським спецслужбам, і після того як завдяки цій інформації були знищені 8 новітніх російських танків під Торезом, контррозвідка організувала її евакуацію з окупованої території: спершу самої Світлани, потім її дітей - сина і доньки.

 

Що сталося...

 «Ювелірна операція контррозвідників. До сьогоднішнього дня Світлана вдало водила за ніс своїх колишніх роботодавців, розповідаючи про те, що перебуває в Ростові…», йдеться в сюжеті. Розкрили цю таємницю лише тоді, коли опинился в безпеці її діти, старший з яких, 18-річний, до речі, і сам був в «ополчении».

"Перехід став завершальним етапом тривалої операції контррозвідки Служби безпеки України, внаслідок якої отримано цінного очевидця російської військової агресії в Україну, а також важливі матеріали щодо керівної ролі кадрових офіцерів ЗС РФ і співробітників російських спецслужб в організації терористичній діяльності на Донбасі", - йдеться у повідомленні прес-служби СБУ.

Для росіян ляпас тим сильніший, що вони тільки-но зняли пропагандистське кіно про жінку-танкіста, «народну героїню» і намірялися показати його на 9 травня. Тепер: або «кіна не буде», або встигнуть за два місяці переробити фільм до ступеня «шоб никто не догадался».

 «Феноменальна пам’ять і працездатність швидко піднімала її кар’єрними сходами в підрозділах найманців. Вершина кар’єри – командування 11-го полку - найбоєздатнішого підрозділу бойовиків», - йдеться в сюжеті. Згаданий «11-й полк» більше відомий як батальйон «Восток», сформований ще на початку травня 2014 року, брав участь у штурмі Донецького аеропорту, захопленні Донецької ОДА, атаці на КПП «Маринівка».

«Мені кажуть: ти воювала, ти вбивала людей ... Так, в 2014 році я стала начальником штабу дивізіону ... Я себе не виправдовую, просто тоді був такий час».

Повністю змінити своє життя і опинитися на українському боці Світлану змусив «особистий мотив».

«У мене є, сподіваюся, друг, який мені набагато ближче зараз. Він співробітник спецслужби ... Я нормально живу. Зараз вирішиться певне питання, і у мене взагалі все буде в ідеалі ... Ті люди, які там, він потім зрозуміють, чому я так вчинила, чому я дітей звідти відвезла, - розповідає вона і додає: - Так, зараз будуть і мої рідні проти мене налаштовані».

 

 

Як розділилися думки

Соцмережі повні коментарів – і спектр їх широкий від краю до краю, вибираючи і не вибираючи слів: від «на кічу мразь» до «красава»:

«Я не зрозумів, вона вбивала українських воїнів, а тепер перейшла на бік України і у неї все буде все добре? Що за нах? »,« Її судити треба, а як же матері солдатів убитих нею - зрозуміти і пробачити, чи що ». І тут же «Добре хоч усвідомила, і прийняла правильний вчинок. Якщо в Гаазі буде говорити, то доведеться пробачити».

 

Сторінка Світлани Дрюк на сайті «Миротворець»

Багато хто хвалить спецслужби: «8 Танків !!!! Красавчіґі .... !!!! Контррозвіднікам Повага !!! »,« Таки працює контррозвідка, молодца !!! »,« Треба привітати СБУ з чудовою операцією !»« можуть коли хочуть ... так тримати мужики ! ». Припускають, що «пані була давньою закладкою спецслужб», що «…тітка виконувала завдання, а скільки ще таких тіток і дядьків впроваджено в ордлостан - прийде час ми - дізнаємося».

Втім, чимало сумніву в правдивості всієї цієї історії. Саме оприлюднення викликає підозру, навіщо шум, адже розвідки працюють тихо. Що це - чиїсь ігри?.. Чи піар?.. Чи намагання заслати «троянський коней»? І чому саме перед виборами?..

Багато сподівань, що «це тільки початок»: «Перехід на бік України скоро буде масовим», «Причина мутна, і незрозуміла, але то що у вати горять дупи, однозначно ...», «... здається сцикотно стало зараз на передку на лугандоніі», « пацюки втікають з тонучого корабля »,« Вчасно зрадити - не зрадити, а передбачити! »,« Навіть на дикому дамбасі дехто вже починає прозрівати. Згодом вся грязь руського миу відійде в минуле ». «В Іловайську на все місто не залишилося ЖОДНОГО педіатра! Всі поїхали ((((. За що тоді воювати?»,« Раніше були ідеї: "укрофашисти", "бандерівці їдять дітей", вічна казка про розіп'ятого хлопчика. Але вони бачать, що ми абсолютно нормальні. І розчаровуються».

Ну і, нарешті, «змішані почуття».

«Дуже дуже змішані почуття з приводу цієї перебіжчиці, з одного боку хочеться щоб вона понесла покарання, бо воювала і, швидше за все, вбивала наших хлопців. З іншого боку, це привід показати що ми не такі, як нас малює Росія і її пропаганда»…

«Дай Боже, щоб скоріше закінчилася ця війна. Щоб усі «сепаратиси» скоріш прийшли так, як зробила героїня цого сюжету. Особисто я б їх простив, тому що, якщо вони не прийдуть зараз, всерівно рано чи пізно війна кінчиться, а от горя буде ще більше. Та й наша сторона має бути мудрішою.

«Порядність її, м'яко кажучи... сумнівна. Інше питання, що дати їй амністію вигідно»… «Слушно. Тоді ми зможемо багатьох людей звідти повернути в нормальне життя. Думаю, що і путіноїдам після цього буде там складніше».

Укрінформ звернувся по коментар до експертів у сферах розвідки, права та політтехнологій.

Юрій Радковець, генерал-лейтенант запасу, екс-заступник начальника Головного управління розвідки МО України (2000-2003; 2013-2015 рр.):


Юрій Радковець

«Не вигороджувати, не нагороджувати і не поспішати називати “легендарною”, а, перш за все, провести ретельну, ба більше, прискіпливу перевірку»

“Я звик до всього ставитися критично. Вже п’ятий рік іде війна, на носі – президентські та парламентські вибори. Задача ворога проста: за будь-що вплинути на внутрішньополітичну ситуацію в країні, внести розкол, сіяти сумнів або, навпаки, необґрунтовану ейфорію, що ось, нарешті, почалося й таке інше. Йому потрібен повний хаос. Своїх планів Путін не міняв, ані по відношенню до Криму, ані по відношенню до ОРДЛО. І те, що російські війська стоять уздовж кордону – порядку 90 тисяч – і постійно оснащуються, зокрема, війська наступального характеру, говорить про те, що ці сили можуть бути залучені,  головним чином, у момент, коли в України пануватиме політичний розбрат. Відтак до цієї ситуації потрібно віднестися з критичною обережністю.

По-перше, не вигороджувати, не нагороджувати і не поспішати називати “легендарною”, а, перш за все, провести ретельну, ба більше, прискіпливу перевірку всіх даних. Проаналізувати все: де вона вчилася і працювала, хто її батьки та родичі, з ким вона контактувала, вивчити також думку тих, хто знаходиться по ту сторону,  всілякі чутки про неї тощо. Це велика і кропітка робота. Це той випадок, коли не треба поспішати з тим, щоб робити із неї Надію Савченко №2.

Мені б, звичайно, хотілося, щоб переходили на українську сторону, щоб діяла амністія, в першу чергу, для тих людей, які були обмануті, яких втягнули туди залякуванням. Але! Якщо ти доросла людина, здобула освіту, жила в незалежній Україні, а потім добровільно перейшла на бік ворога, а тим більше, коли командувала танковим підрозділом терористів – наслідки для тебе можуть і повинні бути жорсткішими.

По-друге, ми повинні діяти виключно в рамках міжнародного права. Інакше, якщо спиратися тільки на національне законодавство, пробачте, але ніякий суд, ніяка Гаага цьому не повірить”.

 

Надія Волкова, юрист-міжнародник, координатор організації “Українська правова консультативна група”:

 

Надія Волкова

«Якщо особа добровільно перейшла на сторону України, і при цьому дійсно володіє цінною інформацією, готова співпрацювати, то, як правило, слідство укладає з такими людьми угоду»

“Якщо слідчі проведуть належне розслідування, і встановлять, що вона дійсно вбивала або сприяла скоєнню воєнних злочинів, то, звісно, таку особу судитимуть. Що вона отримає – інше питання. По-друге, якщо така особа добровільно перейшла (здалася) на сторону України, і при цьому дійсно володіє якоюсь цінною інформацією, і готова співпрацювати, давати свідчення, приміром, щодо інших осіб, то, як правило, слідство укладає з такими людьми угоду, і вирішує, що робити далі, а саме: амністувати чи судити за статтею, яка передбачає менший термін ув’язнення? Тобто, як і що робити з такою особою – регулює національне законодавство країни. Але якщо ми внутрішнє законодавство намагаємося адаптувати до міжнародного, то, вважаю, як мінімум подивитися, а чи не суперечимо ми законодавству міжнародному – точно не буде зайвим.

Ну, і по-третє. А що, коли від самого початку вона співпрацювала, тобто наперед уклала якусь угоду з українськими спецслужбами чи Міноборони? Ну, якщо це справді так, то нічого їй не світить. Вона отримає імунітет від переслідування, і про це ніхто нічого більше не почує”.

 

Дмитро Бачевський, політтехнолог:

 

Дмитро Бачевський

«Не виключено, що ніякого коханця-контррозвідника не існує у природі»

З тієї інформації, яку ми всі поки що маємо, можна зробити висновок, що Світлана Дрюк вже давно працювала на українські спецслужби і була виведена з гри у найбільш зручний для цього момент як з погляду пропагандистського ефекту, так і з погляду її власної безпеки.

Ми не почули жодного слова про кримінальну справу проти неї, навіть формальну, яка могла б закінчитися хоча б умовним терміном, як для особливо цінного свідка.  Це означає, що в її службі на боці ворога складу злочину не вбачається. Таке можливо тільки у випадку, якщо вона була агентом і працювала з санкції спецслужб.

До того ж, слід врахувати, що її син, за даними терористичних ЗМІ, також перебував в “ополченні”, а донька була волонтером, але при цьому вони перебралися з нею на підконтрольну територію України.

Настрій після повернення на підконтрольну територію в Світлани Дрюк чудовий, явно відчувається полегшення після вдало виконаного завдання.

Нарешті, історія про кохання до співробітника українських спецслужб виглядає гарно і має слугувати логічним поясненням такого кроку, але як технічно відбулося це знайомство, кохання та вербовка? Через інтернет? Це також не має поки що пояснення і не виключено, що ніякого коханця-контррозвідника не існує у природі.

Питання також про підірвані танки. Якщо цей акт відбувся за участі Світлани, значить вона контактувала на тому боці з нашими диверсійними групами. Де гарантія, що вона не вела свою гру під керівництвом російських спецслужб і не здала би наших хлопців ворогу? Якщо довірили, значить були переконані у її вірності.

Навіщо вона продовжує грати за легендою “Вітерця”, якщо вона справді є агентом? Існує дві ймовірні причини. По-перше, пропагандистський ефект від переходу “легендарної ополченки” на бік України набагато більший, ніж просто вдала операція спецслужб, тим більше напередодні прем’єри фільму “Ополченочка”. По-друге, свідчення “терористки” для міжнародного суду є більш переконливими, ніж свідчення співробітника українських спецслужб.

Якщо ця версія вірна, то будь-які здогадки та припущення щодо використання Світлани Дрюк у політиці – скоріш за все безпідставні, як і конспірологічні теорії навколо неї. З усього видно, що політика – не її сфера інтересів. А тому нам варто підтримувати офіційну версію спецслужб та робити все, щоб використати цей привід для максимального пропагандистського ефекту”.

* * *

Кортить уявити, що «Вєтєрок» виправдає свій позивний і виявиться вітерцем перед справжнім вітром зміни настроїв на окупованому Донбасі; що там зріє готовність не тільки припинити спротив, а й поскручувати руки зайдам. Так бувало, коли велика проблема, дозрівши, немовби сама себе вирішує – була і ось вже нема. От як КПРС 70 років тримала владу непорушно, а зникла за два дні – мов здмухнув хтось; 30-річний режим Саддама Хуссейна з мільйонною армією впав за два тижні.

Чи буде так само з Путіним і філіями «русского мира» на захопленій території України? Буде. І Україна наближає цей день, зокрема і вдалими операціями спецслужб. Як зазначив голова СБУ Василь Грицак: «Ця операція була змаганням інтелекту і професіоналізму між російськими та українськими спецслужбами, а отриманий результат – черговий доказ російської збройної агресії».

Олександр Волинський, Мирослав Ліскович, Київ