01.05.2016 року набув чинності Закон України « Про державну службу», у зв’язку із чим, втратив чинність Закон №3723-Х11 від 16.12.1993 року. Закон в новій редакції допоможе врегулювати статус державного службовця, посилить персональну відповідальність кожного чиновника та створить умови прозорої діяльності державних органів влади.
З 01.05.2016 року чиновники стали поділятися на кілька категорій:
- для «А» треба мати ступінь магістра, загальний стаж роботи не менше семи років;
- керівники підрозділів Кабміну, адміністрація президента, апарату Ради отримають категорію «Б»;
- усі інші чиновники отримають категорію «В».
Кожна категорія поділяється на ранги. Саме від них буде залежати зарплата чиновників, держслужбовцем можна стати тільки за умови проходження конкурсного відбору. Для цього буде створена спеціальна комісія.
Новий Закон торкнеться майже 300 тисяч українців, які станом на сьогодні мають статус державного службовця. У 2019 році, коли завершиться реформа держслужби, чиновників буде близько 150 тисяч", зазначено головою Національного агентства з питань державної служби Костянтином Ващенко.
Доволі цікавою є стаття 92 ЗУ «Про державну службу», яка передбачає наступне:
1. До посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем’єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.
2. Працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.
3. Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.
Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.
4. На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України.
5. Час роботи на посадах патронатної служби зараховується до стажу державної служби та враховується при присвоєнні державному службовцю рангу в межах відповідної категорії посад, якщо до призначення на посаду патронатної служби він перебував на державній службі та після звільнення з посади патронатної служби повернувся на державну службу.
6. Працівник патронатної служби, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному цим Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов’язковим проведенням конкурсу.
Окремо можна зупинится на посаді — помічник судді. «Втративши» статус державного службовця дані нововведення призведуть до того, що помічники суддів більше не будуть подавати декларацій про доходи, отримають можливість поєднувати роботу з іншими видами діяльності, в тому числі і оплачуваної. Окрім цього, для них скасовується заборона на обмеження роботи близьких родичів у безпосередньому підпорядкуванні один одного: за такої ситуації суддю і його помічника можуть поєднувати родинні зв’язки.
Адміністративні, політичні та патронатні посади будуть розмежовані. Такий підхід є правильним, оскільки порядок зайняття та звільнення, а головне, функції осіб, які займають зазначені посади, є суттєво відмінними.
Політики мають розробляти стратегію розвитку тієї чи іншої сфери, працівники патронатної служби – їм в цьому допомагати, а службовці – втілювати у життя розроблену політиками стратегію. Однак, переслідуючи правильну мету, як завжди, зіпсували на етапі виконання.
Більше того, закон містить норму про те, що під час виконання своїх обов’язків державний службовець не зобов’язаний виконувати доручення працівників патронатної служби, за таких умов помічнику, наприклад, можуть не видати справу з архіву, тому що архуваріус не буде зобов’язаний виконувати доручення помічника.
У фінансовому відношенні Закон скасовує спецпенсії, додаткові відпустки та надбавки. Чиновники будуть отримувати заробітню плату відповідно до рангів та категорій.
Буде впроваджено механізм, відповідно до якого частка посадового окладу у загальному розмірі заробітної плати державного службовця повинна мати превалююче значення. В той же час, річний розмір місячної або квартальної премії державного службовця, не може перевищувати 30 відсотків суми його посадового окладу за рік.
Відповідно до ст.50 2. Заробітна плата державного службовця складається з:
1) посадового окладу;
2) надбавки за вислугу років;
3) надбавки за ранг державного службовця;
4) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;
5) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;
6) премії (у разі встановлення).
3. За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать:
1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;
2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.
4. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.
Що стосується соціальних гарантій державного службовця
Для того, щоб зробити державну службу високопрофесійною та престижною, слід залучити на посади кваліфікованих спеціалістів, які за свої знання і здібності та навичками мають отримувати відповідну оплату. Однак, запропонований у Законі максимальний розмір посадового окладу для державних службовців, малоймовірно, зможе стати конкурентноздатним у порівнянні з приватним сектором, який на декілька рівнів має можливість запропонувати працівнику кращі матеріально-технічні умови праці.
Вважаю, що передбачена у законі система соціальних гарантій, не відповідає зазначеній меті. Крім того, вона звужує соціальні права державних службовців, особливо у сфері пенсійного забезпечення, порівняно з чинним законодавством.
На думку аналітиків новий Закон України «Про державну службу» не буде мати швидкої дії, проте, запрацювавши навіть у 2017-18 роках він має «оздоровити» державну службу України.
