Осінь.Рахує краплинами дощЗдичавілий смуток.Бродиш бездомникомСтанціями до стацій.Восьма, дев'ята…І тільки би не забутиЛітні обличчя ЛЮДЕЙВ черговій фрустрації.Осінь.Ще не зажовтілоОстаннє листя.Тиха молитва доріг У вечірніх пазухах…Десять…Дванадцять, тринадцять...Укотре вистигнеСлово не вимовлене У самотніх враженнях.Це не Голгофа,Це осінь на склі сльозиною.Тільки би йтиДо кінця і не зупинятись, таПерший листок опадаєТак безневинноІ, Зрештою, станція-стаціяЧотирнадцята.Оксана...

Читати далі...