Це наче
чари ворожбита,
Чи голос
янгола згори,
Оця пронизлива
сюїта,
Печаль
забутої пори.
В ній
із безмежністю розмови,
Тендітні
грації сліди,
Бо що
сказать не може слово,
То зможе
музика завжди.[Приєднана картинка]
За голубими
вітражами,
в одвічнім
царстві горобців,
де сонце
грається ножами
доволі
гострих промінців,
де підле
спокою не рушить,
де вчинки
зовсім не масні,
Сидять
на хмарці білі душі,
і теж
втішаються весні.[Приєднана картинка]
Вертлява
стежка. Пахощі соснові.
Біжить
в яру скуйовджена вода.
Прадавній
ліс навчився світлій мові,
і нею
про весну розповіда.
Про голубе
і трохи про зелене,
тендітність
першоцвітів і пісень,
про щось
нерукотворно-безіменне,
що зрозуміють
враження лишень.[Приєднана картинка]
Не ті слова сьогодні на душі.
Не та печаль сьогодні тишу оре.
Зима застигла снігом на соші,
і сонця блиск ховає у комору.
Безлюдний світ втопивсь у мерзлоті.
Слідів тікає цівка безкінечна.
Не ті слова. І враження не ті.
Лише зима здається що доречна.[Приєднана картинка]
Мороз та сніг
– вся відповідь зимова
На спробу
дочекатися тепла,
Читає вітер
західний промову
І подихом
кришталь лоскоче скла.
Дивлюся в
небо, в хмарах застрягаю,
Та зустрічаю
сонячні сліди,
Тому і досі
ще надію маю
Знайти шляхи
у янгольські сади.
І хай довкруж
чужі проносить душі,
Які моя ніяк
не перейма,
Зима як я –
така скороминуща,
Що часу
ображатися нема.[Приєднана картинка]
А мені б
снігу трохи,
Трохи слів,
трохи чаю,
Тихих
сонячних кроків
По ребру
небокраю,
Трохи віри
святої,
Невмирущої
правди,
І надії
живої.
Хоч
маленької.
Завжди.[Приєднана картинка]
Ну от і осінь. Порожньо мені.
Минуле загубилося у датах.
Неначе я живу на чужині,
Затиснутий в невидимих лещатах.
Жовтіє світ, загорнутий в туман,
Думки тікають дикими стадами,
І десь в душі ще теплий океан
Не хоче покриватися льодами.
Але і він втече від метушні,
Допоки ще зима не йде сурова.
Ну от і осінь. Порожньо мені.
Ані мелодій тихих, ані слова.
[Приєднана картинка]
Який у жовтня бізнес-план?
Побільше золота і туги,
На ранок – затишний туман,
Під вечір – знов туман, вже вдруге.
Незвичний спокій у лісах,
Похмуре небо в сірій масці,
В очах волога, у словах,
І чай – гарячий рай у чашці.
Куди не підеш, все таке
Доречне, миле і ошатне,
Хороше, добре та п’янке,
Безцінне й зовсім безоплатне.[Приєднана картинка]