Як стану сон в долонях колисати, У горло заливати чай терпкий, Чиясь душа блукатиме по хаті І крилами трусити супокій, Зітре опівніч застарілу дату, У вікнах блисне фарами авто, А я дивитись буду і мовчати,Бо вивчив мову тиші як ніхто.[Приєднана картинка]

Я ніч розрізав лезом ліхтаря (простий ліхтар, недорога робота), Ховались в хмарах зоряні моря І тінь кота тулилася до плота. Поснулий дім терпець великий мав – В під’їзді вили про печаль гуляки, Я теж так міг, але не верещав І не чекав за те мовчання дяки. А потім дощ із вітром (хай їм грець! хіба такий малий для зливи глобус?) І грівся у кишені гаманецьЗ одним квитком. На ранішній автобус.[Приєднана картинка]

Нам завжди замало.Нам все недогода.В емоціях – полум’я,В розумі – лід.І знову пакує валізиСвобода,Та гострить криваву сокируСусід.Голосять у небоЗагиблі предтечі,Здіймаючи хмариГолодних ворон,А ми мовчимо.У думках – порожнеча.І ідол порожнійПолює на трон.[Приєднана картинка]

Дивилось сонце у калюжу, Ішли мовчазні покупці, Я віддавав сьогодні… душу, Торбинку стиснувши в руці. Сусіди торгували крамом, Якесь ганяло циганча, Життя нові сплітало драми (неначе їх не вистача). Агов! Візьміть її без грошей, Бо та душа немов дитя: Їй треба тільки рук хороших І серця чистого биття. Та не робіть ви, люди, хиби, Тілесне – це порожній дим!.. Та натовпу хотілось хліба,І він уперто йшов за ним.[Приєднана картинка]

Ще трохи слів, ще трохи днів, Ще трохи Всесвіту німого, А я до неба зголоднів, Отого почуття святого. Земля – це кров, земля – межа, Колиска бруду та гордині, Землі – магніт, земля – іржа…Я хочу неба… Небо - синє…[Приєднана картинка]

Ще мить, ще крок І місто зникне, Потоне в глибині Чорнил, Проріжуть ніч Вогнями вікна Та світло зоряних Горнил. І муза зійде урочисто, Підставить почуттям Плече, Замісить слів Пухнасте тісто Та ще й молодикаСпече.[Приєднана картинка]

Сьогодні про небо мовчать дерева, Сьогодні будинки кричать про розлуку, Не сіють свіжість фонтанні леви, Не губи а вітер цілує руки. І десь відлетіло гаряче літо, І грається вічністю сивий лютий, І ходить сірість холодним світом Та вимага кольори забути. Сьогодні гами згубили ноти, Сьогодні рай скасували точно, В думках царюють одні марноти І марити щастям уже порочно. І час провалився в сумне анданте, І погляд здається чомусь лукавим… Чого я хочу...

Читати далі...

Намисто кришталевих гір, Долина наче повна чаша, Хай буде мир вігвамам вашим І душам теж хай буде мир! Нехай про вас не знає час Та у серцях співають птиці, І не турбують блідолиці Усіх характерів і рас. Забудьте, врешті, про біду, Про холоди, нестачу їжі, Хай добру долю вам напише Великомудрий Маніту.[Приєднана картинка]

За недосяжною горою, Де ніч мандрує у ліси, Хмарини тішились грозою Та загорталися в баси. На шпагах билися сполохи, Земля дощу пила напій, Не було лячно анітрохи У цій містерії стихій. І очі не шукали схову, І серця не торкалась мла, Хіба що віднімало мову,Та й нащо мова та була?[Приєднана картинка]

У світі невигойності і бруду, Солоних слів та капосних манер, Я трішечки закоханий у чудо, Від створення небес і дотепер. Минає вік невдачами побитий, За ним мільйони чергою стоять, Минає все, та хочеться пожити,І чуда того самого чекать.[Приєднана картинка]