Неба розкрита рана.Вітер пасе овець.Оком Альдебаранудивиться в ніч Тілець.Топить долину мряка.Часу тремтить хода.Стогне якась гілляка,певне про щось згада.То є не вічним? Знаю.Поки душа живанавіть краплина раюможе творить дива.[Приєднана картинка]

Пий, друже, слів моїх вино,покинь думок марудство,хоч ми з тобою вже давнов червоній книзі людства.Не вір у всеосяжність змов.Не вір зіркам і датам.До нас ще й досі не прийшовпаталогоанатом.Він іншій служить ще біді,у інші дише лиця.Ну а як прийде... що ж... тодізустрінем, як годиться.[Приєднана картинка]

У небі хмари - купою(божествене безе!)Асфальтом коник гупає,щось возиком везе.Доріжка сохне росяна.Короткий день дріма.Чи то зима, чи осенізавершення нема.Нема чомусь морозика,нема весняних сліз.Є хмари й коник з возиком.Цікаво, що він віз?[Приєднана картинка]

Йдемо у поле, де душавід щастя бігає кругами,Де хмару місячне лошажмакує вогкими губами.Де небокраю в’ється нить,дріма у травах сон-приблуда,І час поволі цокотить,не поспішаючи нікуди.Де чародій-туман житамсорочку шиє ясно-сіру.Йдемо у поле, бо містамуже давно нема довіри.[Приєднана картинка]

Спи, зайчику. Заплющ розумні очі.Поринь у царство мальовничих див.Он, чуєш, як котусик наш муркоче?Він мишку уві сні уже зловив.Давай накриєм ніженьку побиту,ще заживе історія сумна.Ще буде все: і літо, і до літа,а осінь хай тебе іще не зна.Хай не бруднить думки твої гризота,для неї ще не зроджено доби.А зараз спи. Така твоя робота.Спи, зайчику маленький. Просто спи.[Приєднана картинка]

Чи змінились часи.Чи це сон.Чи це яв.Чи негадане трапилосьчудо:У цієї зимихтось білила покрав,і накидав довколабруду.Певне й посмішкунамалював на лиці,бо вдалася ця витівкагруба,І по чорних лісахнарікають зайці,що даремно мінялишуби.[Приєднана картинка]

Той хутір звався "Непролазний",хоча, звичайно, не для нас,Там ліс зелені шкірив яснаі спочивав у стріхах час.Тікала стежка по-під плотом.Ніс тишу день на барані.Тягнуло сирістю з болота,яке темніло вдалині.Десь у містах цвіли печалі,учинків падали плоди,а ми, захоплені, стояли,і не хотілось нам туди,якісь дрібні чіпати теми,невдах отримувать клеймо...Хай світ спішить... А ми - окремоще трохи тут постоїмо.[Приєднана картинка]

Звір дивовижний «босоніг»варення любить і цукерки,малюнки в благодаті книг,язик показувать люстерку,В яру рубати бур’яни.Дружити з псами та луною.У ньому стільки ще весни,що осінь ходить стороною.Він музикант і мандрівникбез злих учинків за плечима.Звір дивовижний «босоніг»із щиросердними очима.[Приєднана картинка]

У туманів - біляві коси.У туманів - волога суть.В них під ранок приходять лосіі на рогах казки несуть.Тишу боязко рвуть губамипід хитання сохатих веж.Пахне осінню та грибами.І казками, звичайно, теж.[Приєднана картинка]

Живеш неначе у пустині,де все спинилось, навіть час.Довкола стіни, стіни, стіниіз матюкливістю образ.У крісла всілись ліцедії,жерці фантастики і зваб,І кожен каже що месія,хоч у душі звичайний раб.[Приєднана картинка]