Забутий король номер нуль Сховався у хроніках давніх, Не здійснює подвигів славних, Вовків не полює й косуль. Не кличе васалів своїх На довгі, мов осінь, гулянки, Де ходять пажі та панянки, І котиться залою сміх. Не стогне в походах земля, Не падають коні від втоми, Й нікому тому невідомо Про справи того короля.[Приєднана картинка]

Ховали світлого поета, День схожий був на негатив, Тремтіли у руках кашкети Й вінками вітер шарудів. Хтось із рідні тримав промову Про дзенькіт рваної струни, Та вислизало з пальців слово, Ходило навколо труни. Куди подітись сиротині? Господар був – нема тепер, Бо він на хмарній бригантині Пливе в морях небесних сфер. Тяжіння скинуті тенета, Останні спалені мости… Ховали світлого поета І недописані світи.[Приєднана картинка]

Купіть квіточок лотерейний, Зіграйте з випадком в азарт, Пориньте в аромат єлейний, Відчуйте, як смакує фарт. Залиште на хвилинку смуток, Забудьте клопіт, слів сміття, Пригоди – вам, мені – прибуток Від тих, хто вірить як дитя.[Приєднана картинка]

Під самовдоволений регіт іронії, Під скрегіт загострених люттю мечей, Я наче пливу, бо я чую симфонії Розсипаних поспіхом днів і ночей. І сам розкидаю і зойки, і враження, Дратую примар ненароджених книг, І ходить землею моє відображення, Та прихистку просить у душах чужих.[Приєднана картинка]

Тільки зірка зійшла, Тільки час спати звик, І доба мов дитя у колисці, А уже на пергаменті Пишеться вік Древнім, наче цей світ, Літописцем. Все у ньому буде, Що раніше було, Неприхована радість З бентегою, І тендітне добро, І подолане зло, І молитви До Альфи з Омегою.[Приєднана картинка]

А що новини? Так новини… Немає людям що робить, Біжать кудись, Згинають спини, Щоб місце у Раю купить. Грішать і пишуть заповіти, Своїм безумством сіють гнів, Й за тим усім не бачать світу, Що краще будь яких раїв.[Приєднана картинка]

Мертве поле. Мертве поле. Ані вітру, ані снів. У якому пекла колі Місце Бог тобі відвів? Не гукають чом до раю? Чом не чують біль твою? Урожаї хто збирає Із полеглих у бою? Що то була за істота, Що життя не берегла? Мертве поле. Тлін. Болото. Місце подвигу і зла.[Приєднана картинка]

Я парком йшов у пору ясно-синю, Вгорі перекликалися круки, Якесь дівчатко лузало насіння, Збираючи в торбинку лушпайки. Щось грав оркестр на далекій сцені, В каньйоні рахувала час ріка, Ганяли пси, веселі й безіменні, Не знаючи обмежень ланцюга. І я не знав тривоги і розлуки, Мене забули гордощі та злість, І капало морозиво на брюки, Немов мені не сорок – тільки шість.[Приєднана картинка]

Цей краєвид мов писаний пером, Що Бог сховав від розуміння миру, По небу хмарний ковзає пором Та сонячного возить пасажира. Вклопотані скінчилися жнива, Потік думок в душі зриває греблю, До вирію збираються слова Та падають, знесилені, на землю. Їх підбирати, бавити – пусте, Нехай повзуть до майбуття у поті, Бо результат – весною зацвіте І дасть плоди, але це буде потім. Ще літо хоче розтягнути мить, Ще музика вистукує серцева, А осінь тут. А осінь вже...

Читати далі...

Ідоли острова Пасхи, Що витріщились на океан, Не знають ніякої ласки, І жодних серцевих ран. У них і сердець немає – Суцільний камінь різаний, Не обіцяють раю, А тішать людей мармизами. Без радості, без тривоги, Без прокльонів і без подяки, Це є еталонні боги – Сліпі, глухі і ніякі.[Приєднана картинка]