Кор. : Мы ведь сами виноваты в том, Что до Европы нам ещё ехать и ехать?

С.К. : Я категорически не согласен с тем, что причина наших проблем – порочный менталитет. У меня есть бесспорный аргумент: большинство тех, кто приезжает сюда из Украины, живут по тем же правилам и нормам, что и вся страна. Они принимают правила и интегрируются в общество. Значит, дело не в людях. Украине фатально не везло с политическим руководством, с элитами. За их ошибки теперь будут расплачиваться поколения.

(Из интервью Сергея Ковалёва, украинского программиста и блоггера, живущего в Копенгагене)

Кор. : Все ли украинцы, живущие в Дании, поддерживают Украину?

С.К. : Не все, но большинство.

Кор. : Выходит, есть и такие, кто против европейского выбора Украины?

С.К. : Я не могу назвать их украинцами. Это верх цинизма – жить в европейской стране и не хотеть, чтобы   Украина становилась частью Европы.  

 (Из интервью Сергея Ковалёва, украинского программиста и блоггера, живущего в Копенгагене)   

...   – Ви об’їздили півсвіту, чи відчували Ви завжди себе українцем?   – Завжди. Переродитися не можна. Як же можна забути? Забути неможливо. Я думаю, що є такі рідкісні екземпляри, та й вони грають нещиро. Бо це все твоє, твоя плоть, твоя кров, що тобі дала Церква і Батьківщина – особисто кожному й усім. Цього забрати не можна і цим треба пишатися.   – А що для Вас українство, українець і Україна?   – Це моя Батьківщина, місце, де я народився, вчився, отримував виховання і в Церкві, в державі. Через те вважаю, що по-іншому ставитись не можна. Це являє нашу повноту сердечного настрою, совісті, моралі, честі.   ... – Наостанок, а що Вас найбільше зараз турбує в організації, в керуванні самою Церквою?   – Це відносини з державою. Особливо, в плані законотворчості. Це дуже тривожне питання, що може викликати сутичку між одним крилом та іншим – між віруючими та невіруючими. Зараз невіруючі знову піднімають питання, чому щось передають Церкві. А де народу? Друге питання – це питання єдності християн, особливо православних, які розділилися та опинилися по різні боки. Це питання не одного і не двох років, воно потребує багато праці та кріпості духовної, яку треба обіймати кожній віруючій людині, особливо в дні Великого посту.   – Зараз строгий піст, який закінчується Воскресінням Христовим. Побажайте, будь ласка, радіослухачам «Радіо Свобода» кілька світлих слів.   – Я зичу всім радіослухачам милості від Воскреслого Христа-Життєдавця, Який повертає нас до «весни духовної», з якої ми сьогодні починали розмову, до головної події новозавітної історії та історії всього людства – до Воскресіння Христа із мертвих, що дає нам право надіятися на загальне воскресіння. Саме Воскресіння дало першим християнам сили і можливість іти на хрести, вогнища. Тоді лились ріки крові, тепер від нас ніхто цього не вимагає. Сьогодні ми маємо навчитися вірі і любові. Я зичу, щоб Воскреслий Христос послав кожному своєї любові Божественної, свого миру та небесного благословення! Полностью интервью с митрополитом Владимиром можно почитать  на сайте radiosvoboda.org.