хочу сюда!
 

Фаина

47 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 48-58 лет

Заметки с меткой «стихи»

Я не умію говорити гарно

Я не умію говорити гарно.

Я не умію говорити так,

Щоб моя мрія, райдужна, примарна,

Мені подала хоч маленький знак.

Щоб мрія моя бачила потребу

В моїх словах. Хоч трішечки. Хоч раз.

І щоб спустилась на хвилинку з неба,

Почувши дзвін моїх чудових фраз,

Й сказала б: – Говори іще, я прошу!

Без слів твоїх наркотика уже

Я новий день чекати більш не можу.

Кажи і мене спокій вбереже.

Кажи і буде прийдешнє безхмарне,

І майбуття проклюнеться зерно…

Я не умію говорити гарно.

То хтось зі мною бавиться. Давно.


11.05.2016

Люди чомусь завжди

Люди чомусь завжди

Щось просять у бога.

Дивні творіння –

Спочатку хочуть свободи,

А потім докоряють за те,

Що за них не вирішують

Їх власні проблеми.


10.05.2016

Ночь необъятная. Классика

Ночь необъятная. Классика:

Слышится неба рапсодия,

Месяц играется в классики,

Тихо меняя созвездия.

Ветер за листья хватается

Пальцами тонкими, мокрыми,

Смотрит на то, улыбается

Дом золотистыми окнами.


10.05.2016

Свіжий вітер з України змете вату в море


Хижа і лиха потвора з далекого краю
Сидить в башті над рікою, на світ поглядає.
А в занедбаному краї населення з вати,
Будувати щось не вміють, тільки грабувати.
Грабувати та вбивати, усе руйнувати,
За жінок і діточок вояків сховати.

А потвора та глузує - сильний значить правий
І лишає слід страшний, страшний та кривавий.
Та нема вже тої сили й колишньої слави,
Безіменні є могили, каліки, шакали.
У чужій землі без ліку, як сміття зарите,
Прокльонами всіх народів, ганьбою покрите.

Але вірю, час настане і здригнуться гори,
Свіжий вітер з України змете вату в море
І розкриються могили всіх, хто прийняв муки
І простягнуть до потвори мерці свої руки
І потягнуть вниз щоб вічно рвати на частини,
Хай це буде страшна помста за долю Вкраїни.

Юра Брайтон




Весна была какой-то странной

Весна была какой-то странной,

Без наслаждения от цвета,

Неговорливой, не жеманной,

И неудобной для поэтов.

В окне крутилась мешанина

То серых тел, то мелкой ночи,

И век какой-то был недлинный,

И блеск в глазах был обесточен.


10.05.2016

Твой голос подобен крыльям

Твой голос подобен крыльям,

Умолкнешь – и я приземлен,

И я рассыпаюсь пылью,

И разуму я не внемлю.

Душою своею тонок,

Дохни – и порвёшь, наверно,

Я, словно большой ребёнок,

Взрываюсь и снова меркну.

И вот уже угли краской

Закатной мерцают мерно,

И лезет на очи маска

Нечуткости серой скверны.

И с совестью вместе дремлем,

И циника выбран жребий…

Умолкнешь – и я приземлен,

Скажи – и я снова в небе.


09.05.2016

Як добре

Як добре тим,

Хто вічно певен,

Таких думок не смокче

Втома,

Таким що крапка

Або кома,

Чи небо, чи глибоке

Дно –

То все одно,

То їм не муляє

Давно,

А я б до раю,

Та чи є він

У цьому світі –

Невідомо.


09.05.2016

Цар з рабів




Цар з рабів, державу держить, хоч вона набридла,
Бо заліз по головах покірного бидла.
Він не може і на мить відійти від трону,
Бо опиниться в тюрмі до самого скону.

І в державі всі раби - з плебсу до еліти,
Стадо і що хоч роби - стригти чи доїти,
Шкіру здерти, грабувати, а можна стріляти,
Все одно його рабі будуть прославляти.

Бо не хочуть ці раби жодного закону,
Хочуть лиш своїх рабів і собі корону.
Без законів, щоб рабів з сусідів робити,
Грабувати і знущатись, бо сутність - бандити. 

Або навіть не бандити, а просто шакали,
Мародери, що до нитки усіх очищали,
І вбивали безпомічних, стріляли у спину,
Хто нарешті вже пристрелить цю скажену псину?

Цар бесчесний і плюгавий так бажає слави,
Що за неї втопить всіх у лайно криваве.
Трон поставлять на гроби і ніхто не проти, 
Вірні до кінця раби, віддані холопи.


Юра Брайтон




Над землею.

Над землею.

Над хмарами.

Високо.

Там, де можна

Торкнутися

Янголів,

Чистий всесвіт народжував

Музику,

Джерело

Втаємничених

Символів.

І вона розмовляла

Із зорями,

Дарувала свою

Нерозгаданість,

Із людьми розмовляла,

Із хворими,

І хвороба звалась та –

Закоханість.


09.05.2016