[Приєднана картинка]Похилившись на старенький тин, В яблуневих вітах чахне хата.Тут були колись повітка й млин, А тепер в садку чужі курчата......

Читати далі...

Чого хоче жінка? Довіри й тепла, Малих пташенят у гніздечку добра, Обранця надійного, прихистку в домі, Чуттів незрадливих у ніжних долонях.Щоб людяним світ був, і рідні любили, Щоб щебетом птиці уранці будили, І весен чим більш, вечорів волошкових...Чого хоче жінка? Сім'ї і любові![Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Заліплює сніг, молодий, пелехатий, Прозорі тарелі нічних ліхтарів.Зима поділила перон на квадратиОднаково білих пустих кольорів.Вирує вокзал, проводжає в дорогу, До зустрічей звиклий й до болю розлук.Витають в повітрі печалі й тривоги, Усмішки і сльози, і помахи рук...А потяги-монстри в агонії шалуПомчать пасажирів у дальні світи.І знов геометрія: рейки і шпали...Й обірвана фраза: "Прощай і прости..."Двірник спозаранку старою мітлоюЗмете із перону тривоги й жалі...

Читати далі...

[Приєднана картинка] "Світ ловив мене, та не спіймав" - ці слова викарбувані на надгробку славетного українського філософа Г.С. Сковороди. Непересічна особистість в українській культурі. Схиляю голову..."Світ ловив мене, та не спіймав", - Карбуються в пам'яті вічні слова.Григорій Савович... Сковорода - Мудрий філософ, яснА голова!......

Читати далі...

[Приєднана картинка]Не усе на світі можна купити, Бо не все продається за гроші.Спробуй, коханий мій, оцінитиМамині очі ласкаві, хороші!Ти скажи, скільки коштують зорі, Що упали в ранкові покоси?Солов'їні пісні і поля неозорі, І малого онука ніженьки босі?Скільки коштує кущ калини, Що колись посадив твій тато?І чи цінний старенький знімок, Де дідусь залишився солдатом?Хіба можна в небесному раюБронювати квитки у ложі?В літній вечір моє "кохаю"Ти ніколи не купиш за гроші...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Нечитаним романом частенько нас сприймають Гортають сторінки, а зайве пропускають, Їм не цікаві описи, епіграфи, прологи, Дібравшись кульмінації, лишають епілоги...Ми ж вечорами прагнемо, щоб хтось нас прочитав, Нудьгуючи над чтивом, романа не відклав.Щоб десь на середИні не прибирав закладку, На розвитку чуттів не ставив жирну крапку...

Вітаюся із кожним деревцем.Ось абрикоска медом налилася."Добридень!" - повертається лицем."Здорова будь!" - горіх старий озвався."Тобі ще многих літ!" - хитає вишняВід ягідок рясних тужаві віти."Топчіть довгенько ряст", - шепнуть у тишіМаленькі яблучка, теплом зігріті.Життя бажати здавна повелося.Земля, дерева - все до болю рідне.Тепло знайоме в серці розлилося:"Я буду жити, доки вам потрібна!"[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]На тебя совсем не похожиВ толпе многоликой люди...Внезапно какой-то прохожийВ тебе интерес разбудит.Тот час ото сна встрепенешься, Застынешь в немом забвении.Сердечко сильней забьется, Оставив в прошлом сомненья.А жизнь, обретая краски, Изменит в словах ударение.Тебе, словно фея из сказки, Улыбнется в ином измерении.

[Приєднана картинка]Звучать пташок веселі переливи, Усе навколо квітом зацвіло.Яка це радість - буть з собою в мирі, Яке це щастя - дарувать тепло!Дзижчать джмелі і кузьки на калині, І жити все в природі поспіша!Так небагато хочеться людині:Щоби співала веснами душа!І хочеться не зникнуть, не пропасти, А в нетолочені упасти спориші.І великодню оду сонцю скластиТа збруненій любові у душі!

Там, де кохаються жоржиниВ зеленім чарівливім літі, А вітер пестить кущ калиниІ ворохобить маки в житі, [ Читати далі ]