президент - злобний карлік
невідома лиса потвора в тєлєвізорі - відома лиса потвора в тєлєвізорі
відомий психоаналітик Зігмунд Фрейд
у ролі Сємєна - Мєт Дєймон


В тєлєвізорі невідома лиса потвора розмахувала руками, робила страшні рожі немов вона наїлася несвіжих жаб і її нудить. При чому проміж актами нудоти вона розповідала телеглядачам як по жєланію їхнього президента всьому світу наступіть армагедец посредством ядерного пилу.

Президент довольно потягнувся на дивані. Передача йому була до вподоби.
В найкращому настрої він покликав охорону. З-за гардини випав здоровий жлоб у офіцєрському кітелі та з чорним чємоданчіком у руці. На чємодані відблискувала велика червона кнопа з написом "Піздєц". На кілька секунд пізніше з під дивану вилізло ще кілька офіцерів. І всі вони разом із президентом вийшли з кімнати.
-
- Ля-ля-ля-ля-ля-ля... ядєрний пєпєл. - весело напівав собі під носа президент. Офіцер охорони з чумаданчиком непомітно закочував свої очі, показуючи іншим у президентській світі, що карлік співає не краще унітазу у солдацькому сортирі.
Так з танцямі та пласками дійшли до спальні.
- Пазавітє маю любімую гімнастку - і карлік заліз на величезну кровать.
Через кілька хвилин на порозі з'явилась гімнастка в прозорому пеньюарі колорадської разцвєтки. Вона прижком вскочує на кровать де швидко підминає під себе карліка. Під час процессу постельної боротьби до кімнати заходить доктор Фрейд. Він підмігує офіцеру з чумаданом. Той киває у відповідь та достає з нього величезного шприца. Доктор Фрейд прицілюється та точно колить у сраку президента.
- Ой, бля.... - і президент обм'якає на кроваті.
Доктор офіцеру - Семене, йди перемотай касєту с тем придурком знову на ядерну пилюку. Завтра ж оп'ять буде дємонстратівно жрать козявки та гівном бросатися якщо не дати йому цого подивитися.
- Елеонора Павлівно, досить валятися на кроваті, секса сьогодні не буде. Йдіть на осмотр до тихого відділення.
Гімнастка Елеонора бросаючи невдоволений погляд замоталася у одеяло та в ньому вийшла з палати.

Доктор подивився на годинника на руці - так. ще 24 часа тиші, а потім знову цей йобаний балаган.


сперто на ФБ

Анатолий Мозжухин

СЕНОВАЛ

Сражаясь с чувствами, на разум уповая,

Любуюсь девушкой, что на стогу босая

Все машет вилами, хотя уже устала.

Как многогранна роль такого пьедестала!

 

Сеновал, сеновал, сеновал,

Как я часто тебя вспоминал! 

А сегодня б полжизни отдал, 

Чтоб вернуться на тот сеновал.

 

Я сено снизу подавать стремился,

Таким уж непутёвым я родился: 

Больше положенного снизу я видал

И всё мечтал залезть на пьедестал.

 

На мягком, запахом пьянящем сеновале

Издревле предки наши головы теряли,

Ведь сеновал, кого ни опроси, – 

Алтарь любви всей матушки Руси.

 

Узнал я позже, что бывал он и распятьем,

И вспоминали его многие с проклятьем, 

 Но мой алтарь, воздвигнутый из сена, 

К весне, увы, дотла корова съела.

 

Сеновал, сеновал, сеновал,

Как я часто тебя вспоминал!

И сегодня полжизни, и больше б отдал, 

Чтоб вернуться на тот сеновал.