Тяжко тужу йдучи лісом...
- 15.08.08, 13:52
Тяжко тужу йдучи лісом, між гори й долини, Смутний ходжу, серце краю, без мої дівчини. То й далі блукати, чи все ж завітати до її подвір’я, Дарма душу свою одягати в дум тяжких ганчір’я. Неси мене мій конику бистрою стрілою, Через ночі, через темінь, до моєї зорі. Зупинюся на порозі та попрошу Бога, милую бачить, Аж он моя мила, сидить у віконечка, і тихенько плаче. Сидить моя ясна, про мене не відає, до вітру говорить: «Вітре бистрий, вітре власний, де мій милий ходить. Як...
3