Мала на днях клопіт - мої підопічні першокурсники нахапалися неатестацій і тре було проводити душевно-рятівні бесіди. А також вибити з них пояснення в чому причина. Першою виловила старосту - розумне дівча ніби, питаю "Чого так?", каже "Не знаю предмети". Ну принаймі чесно, хоча виникає питання що робить на факультеті електроніки людина яка не знає фізику... Інших я так і не піймала, тому свої пояснювальні записки вони передавали через старосту, там звісно написано про...

Читати далі...

Дивне відчуття, я так себе відчувала востаннє ще в дитинстві коли отримала право лишатись в Києві на вихідні... Тоді була величезна пуста квартира...зараз не менш величезна лабораторія...і темрява за вікном і в коридорах...і трохи страшнувато, хоч і розумію що боятись нічого і нікого... Ноут крутить улюблений плейлист, тихо гудять прилади...і на фоні цього лякає будь-який сторонній звук...

Студенти сьогодні самі прийшли проситися зробити лабораторні...я звісно тільки за, але я в шоці)))

З моменту переводу годинника знов почала полуночничати і вставати серед дня...не так сильно як минулого року, але всеодно відчутно...хоча все літо було нормально...схоже проблема не тільки в мені... Після того як пішла з ансамблю знов почала писати у свій другий блог на жіночому сайті - справджується теорія про те що мені не вистачає жіночого спілкування...

Справжні мрії виповнюються саме тоді коли ти цього найменше чекаєш і коли найменше про це думаєш... Можна довго мріяти і намагатися цю мрію реалізувати, шукати можливості, збирати гроші...сердитися на обставини які ніяк не складаються....А потім, одного дня, вже в дорозі тобі кажуть "Ми їдем через Прагу"...або в суботту вранці дзонить батько і питає "Тут є квитки на Пікардійську Терцію, не складеш компанію?"... Це не можна передати словами, це тре чути - дві з...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Люблю разноцветные таблетки... их веселее принимать) почему-то лечебные всегда серо-бело-желтоватые...а вот восстанавливающие - веселые: Оранжевые, большие - витаминки... Коричневые, маленькие - гепатопротектор... Серо-зеленые - травы от гипотонии...

То желтым, то белым, то снова зеленым природа рисует картины свои. Когда загрустилось ей – тучи рисует, а в радости - солнце и синюю даль. Лазурными красками море очертит, а пурпуром тщательно солнца закат. Бескрайние степи ромашками выстелет, снегами укроет высокие горы и сизым туманом застелет луга. Зеленым под синим леса нарисует, и бисер цветов по лугам разбросает. Свой труд завершив, нам любезно подарит весь красочный мир и возможность любить. ...

Читати далі...

  Бывает так, что близкий тебе человек отошел совсем не надолго, а в душе вдруг беспричинно появляется тревога. Именно в такие минуты можно ощутить, насколько близок тебе человек. Тогда вдруг появляется желание быть рядом, ощущать близость родной души, радоваться и улыбаться от счастья.   Именно с расстояния временной разлуки можно разглядеть контуры счастья – тихого и умиротворенного, несколько возвышенного, теплого и нежного.   А может, наши чувства нас обманывают? Может это не...

Читати далі...

Акт Перший - "За дурною головою" Ідіотів в цій історії щонайменше двоє. Перший почав посеред чотирьохрядного проспекту вивертати з правого ряду ліворуч, звісно підрізав всіх, результат - тормози, гудки і мати. На перший погляд обійшлося без зіткнень. Але як виявилось другий ідіот таки примудрився в цей момент вляпатись в нашу маршрутку. Ідіот не тому що вляпався - а тому що вирішив "розібратись", наздогнав через кілометрів п"ять маршрутку, притис до бордюру і ...

Читати далі...

Сьогодні вранці годині о 6 ранку я прокинулась від дикого собачого гавкоту під вікном. На вікні в позі "бойового кота" (хвіст трубою, шерсть дибки) стояли обидві мої бандітки, а під вікном заливалася гавкотом дуже вагітна собака незрозумілого походження. Поки я прокидалась під вікном розпочалися "розборки" - собаку як виявилось привела з сусіднього ринку жіночка давно відома своєю неадекватною любов"ю до бродячих собак. Дві пригодовані нею зграї жителі нашого і...

Читати далі...