Замітки пвк вагнер

Замітки з міткою «пвк вагнер»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Герой сучасної Россії: уткіни діти

07.03.21, 00:07
дмитро уткін, донбас, пвк вагнер, рф, сірія

У лютому 2014 року в Криму з'явилися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії.

Ширилися чутки, що «зелені чоловічки» - це приватна армія путінської імперії. Незабаром вперше у ЗМІ з’явилася її назва – ПВК Вагнера.

Протокольна відеозйомка кремлівського прийому на честь Героїв Вітчизни 9 грудня 2016 поклала кінець конспірації. Серед запрошених на цей захід в кадр потрапив Дмитро Уткін, більше відомий як Вагнер і командир однойменної ПВК, що засвітилася в Криму, на Донбасі і в Сирії. У сюжеті «Першого каналу» є можливість побачити чоловіка середніх років, який сидить за столом зліва, на межі кадру. Ті, хто особисто знайомий з Дмитром Уткіним, підтвердили: це він.

На відеозапису не видно, якою нагородою відзначений Дмитро Уткін. Відомо, що на момент звільнення в запас зі Збройних сил звання Героя Радянського Союзу чи Росії він не мав, кавалером ордена Святого Георгія не був.

Це був перший «вихід у світ» ПВК Вагнера. До протокольного заходу 9 грудня 2016 року Кремль ніяк не коментував інформацію про Вагнера, участь його підрозділу в бойових діях і про нагородження бійців з неформальної ПВК державними нагородами.

Через два дні на питання відповів прес-секретар президента Дмитро Пєсков, і інтрига закінчилася: «Дмитро Уткін дійсно кавалер орденів Мужності, він був від Новгородської області». Правда, Пєсков «не знає», чи є у Уткіна «бійці в Сирії» і за які саме подвиги він був нагороджений орденами Мужності. Припустив, що «за проявлену мужність».

Хто ж такий Дмитро Уткін на прізвисько «Вагнер»?Дмитро Уткін. Підполковник запасу. 1970 р.н. Професійний військовий, до 2013 року - командир дислокованого в Печорі Псковської області 700-го окремого загону спецназу 2-ї окремої бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління Міноборони. Працював за контрактом з Moran

Security Group, охороняв морські судна в небезпечних районах від піратських нападів. У вересні 2013 року разом зі «Слов'янським корпусом» вперше відвідав Сирію. Тоді він ще не був командиром і не був Вагнером. Пафосний позивний він взяв після сирійського відрядження. З 2014 року - командир власного підрозділу, який за його позивним отримав умовну назву «ПВК Вагнера». Позивний «Дев’ятий».

Відомий прихильністю до естетики і ідеології Третього рейху, звідси і позивний на честь улюбленого композитора-містика Адольфа Гітлера. Якщо скласти ініціали Гітлера за порядковими номерами букв (один замість літери «А» і вісім замість латинської букви «Н»), то в сумі вийде дев'ять і це цілком відповідало б неонацистських симпатіями Уткіна. За словами декількох свідків, Уткін настільки захоплюється Адольфом Гітлером, що іноді носить нацистську військову форму часів Другої світової війни і навіть має татуювання з нацистськими символами на грудях і ключицях. У Луганську епатував особовий склад, змінивши звичну польову панаму на сталевий шолом вермахту.

Сформована на основі «Слов'янського корпусу», пошарпаного в Сирії в 2013 році, ПВК під командуванням людини з позивним «Вагнер», з весни 2014 року діяла в Криму, а потім на території Луганської області. Навесні 2014 Вагнер знайшов нову роботу - фінансування, базу для підготовки і серйозне прикриття для неформальної військової структури, яка і отримала його ім’я.

Чутки про Вагнера і його команду поповзли з початку 2015 року. Нібито саме він роззброїв під Луганськом бригаду «Одеса» і затримав комбрига Фому. Нібито саме він з'являвся з бронетехнікою на самих загрозливих ділянках фронту. Ніхто його не бачив, крім чуток, ніхто нічого не знав, а хто знав, той не розповідав.

Наприкінці 2015 року основні сили Вагнера з Донбасу передислокувалися до Сирії. Пішли бої і втрати. Скільки всього бійців втратив Вагнер, навряд чи стане точно відомо коли-небудь. Більш-менш достовірно відомі втрати вже давно налічують сотні бійців, які назавжди залишилися у Африці та Азії. А кількість загиблих від рук найманців Вагнера людей неможливо навіть уявити.

30 червня 2017 року світ облетіло відео, на якому кілька бійців в неформальному спорядженні під пісню зі словами «знімаю з плечей важкий автомат, стріляю в сина, потім стріляю в матір» забивають кувалдою лежачого на землі чоловіка в цивільному одязі, схожого на араба. Б'ючи говорять по-російськи без акценту. Обличчя їх закриті.

Місце дії нагадує напівзруйнований промисловий об'єкт в сирійській пустелі. Схоже, що поруч лежить відрізана людська голова. Коментатори припустили, що на відео можуть бути діючі в Сирії бійці «групи Вагнера», але ніхто не зміг цього підтвердити: обличч на запису не видно, будь-яких розпізнавальних знаків на людях немає, де і коли записано відео - невідомо.

Але в листопаді 2019 року в Мережі з'явилося продовження історії - три наступні частини відеозапису, з яких ясно, що трапилося з арабом.

Арабській пресі вдалося встановити особу загиблого, час і місце страти. Як пише Jesr Press, убитий - Мохаммед Таха Ісмаїл Аль-Абдулла, відомий також як Хаммаді Таха Аль-Бута. Він народився в 1986 році в Дейр-ез-Зорі. За даними видання, він був мобілізований в резерв армії Башара Асада. Потім дезертирував, але його зловили. Місце страти Jesr Press ідентифікує як родовище Шаир в сирійській провінції Хомс.

Звірі, які його катували та вбили, теж були ідентифіковані. Без сумніву вони належать до найманців ПВК Вагнера. Вже потім з’ясувалося, що сам «Вагнер» (командир ПВК Дмитро Уткін) закликав їх це зробити! З метою залякування інших потенційних дезертирів з сирійської армії. І відео зняти наказав теж він: «На хер заколбасьте його і в інтернет викладіть, щоб все сирійське ополчення бачило».

Цей страшний випадок відкрив очі суспільству на «героїв Росії» та їхнього командира, Дмитра «Вагнера» Уткіна. Такі «нелюди» повністю влаштовують Кремль та Путіна. Вони потрібні для реалізації безумних ідей та планів Імперії та її довічного керманича. Тому «Вагнер» сьогодення - вже не маргінал з позивним замість імені, що працює на невідомого господаря. Дмитро Уткін – офіційно визнаний Герой Вітчизни, якого приймають за столом президента. А це вже - фігура зовсім іншого масштабу.
https://censor.net/ru/blogs/3251468/geroyi_suchasno_ross_utkni_dti/sortby/tree/order/asc/page/1#comment_75803742
Источник: https://censor.net/ru/b3251468

Коментарі: 0

Ярославна

Вагнерівці Пригожина зламали WhatsApp зятя Сергія Лаврова

06.08.21, 20:45
лавров, пвк вагнер, пригожин, росія

16:43 04 серпень Київ, Україна

Днями в російському виданні «Новая газета» журналіст-розслідувач Денис Коротков опублікував своє чергове розслідування про злочинну діяльність «групи Вагнера» та її інвестора Євгенія Пригожина. Коротков вивчив документи однієї з кримінальних справ про злом смартфона, який належав одній непростій особі. У своєму тексті Коротков не називає прізвища Євгенія Пригожина, але підводить фактами до очевидного розуміння того, що саме власник «групи Вагнера» міг бути замовником зламу чужого смартфона.

Як повідомляє Коротков, у справі про неправомірний доступ до комп’ютерної техніки, який карається за статтею 272 Кримінального кодексу Росії та обіцяє 5 років колонії, судили аж вісьмох осіб. Усі восьмеро становили ланцюжок, за яким дані для зламу месенджера WhatsApp та скачаних переписок передавалася від виконавців до замовників.

Пригожин проти журналістів

Денис Коротков — це російський журналіст із Санкт-Петербурга, який раніше працював у пітерському виданні «Фонтанка.ру», але після погроз із боку тих же «вагенрівців» був змушений змінити місце проживання. Пізніше він влаштувався на роботу до «Нової газети».

Причиною погроз з боку невстановлених осіб, які, ймовірно, пов’язані з Євгенієм Пригожиним, стала професійна діяльність Короткова у «Фонтанці.ру», де він із 2014 року активно й наполегливо писав розслідування про російську групу найманців, яку на замовлення Пригожина зібрав колишній боєць спецназу ГРУ, нацист РФ Дмитро Уткін із позивним «Вагнер».

Після чергової статті Дениса Короткова про злочини «групи Вагнера» в Україні та Сирії, в російській блогосфері почали поширювати адресу місця проживання журналіста, що, поза всяким сумнівом, можна було розцінювати як загрозу життю журналіста.

Тоді, у листопаді 2017 року, перебуваючи у статусі заступника міністра інформаційної політики, я направив електронного листа керівнику журналістського об’єднання European Federation of Journalists Рікардо Гуттіерешу із проханням звернути увагу на цей кейс, оскільки розкриття злочинів «групи Вагнера», які здійснювалися по всьому світі, було одним із пріоритетів інформаційної безпеки України.

На жаль, пан Гуттіереш так ніколи й не надіслав відповіді. Про жодні дії міжнародних журналістських організацій на захист Короткова мені також не відомо. Однак Коротков не зупинив своєї роботи і продовжив розслідування щодо «Вагнера» вже в іншому виданні.

До слова, слід сказати, що видання «Фонтанка.ру», де працював Коротков, хотів купити особисто Євгеній Пригожин, щоби, таким чином, заткнути рота розслідувачам. У результаті продаж відбувся, однак власником став інший медіамагнат — Віктор Шкулев.

Про ступінь зв’язків між Шкулевим та Пригожиним можна дискутувати. Однак цікавим фактом є те, що журналістка видання «Фонтанка.ру» Юлія Нікітіна здійснила візит до ЦАР для розслідування вбивства її колеги Орхана Джемаля з Центру управління розслідуваннями, що належав Ходорковському, саме за підтримки «Федерального агентства новин», яке фактично належить саме Пригожину.

Кого «зламав» Пригожин?

Денис Коротков повідомляє, що в матеріалах кримінальної справи, з якими він ретельно ознайомився, фігурує номер телефона жертви злому та викрадення даних.

Це був номер корпоративного клієнта мобільної мережі «Білайн» — російської компанії ТОВ «Марафон Групп». Сам номер телефона (+79039680872) також є в матеріалах справи, і, за даними Короткова, він абсолютно точно належить акціонеру, партнеру та президенту ТОВ «Марафон Груп» Олександру Винокурову.

Сервіс GetConnect підтверджує, що цим номером телефона користується саме Олександр Винокуров.

Тридцятивосьмирічний Олександр Вінокуров є талановитим російським підприємцем, однак широкому загалу він відомий завдяки своїм родичам. По-перше, завдяки своєму батьку Семену Винокурову, якого вважають патріархом російської фармакологічної галузі. А по-друге, завдяки своїй дружині — Катерині Сергіївні Винокуровій (у дівоцтві — Лавровій), яка є донькою міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Попри значні здобутки на комерційній ниві, в російських медіа його так і продовжують називати — «зять Лаврова».

Саме у дні, коли вийшло розслідування Короткова, стало відомо, що президента й основного власника інвестиційної компанії Marathon Group Олександра Винокурова призначено на посаду голови комісії Російського союзу промисловців і підприємців (РСПП) з торгівлі і споживчого ринку. Про це повідомила Асоціація компаній роздрібної торгівлі (АКОРТ), яка об’єднує провідні російські торговельні мережі. Винокуров також є членом ради директорів «Магніту», одного з найбільших російських ритейлерів, а Marathon Group — один із акціонерів цієї компанії.

Іншими словами, Винокуров має значний вплив на російський бізнес у сфері ритейлу й торгівлі. Однак усе ж таки Сергій Лавров є набагато цікавішим об’єктом дослідження. Саме тому Коротков припускає, що Пригожину міг бути цікавим як сам Винокуров і його бізнес-стратегії, так і спроба довідатися інформацію про його тестя — міністра іноземних справ Росії. А зважаючи на масивну діяльність Пригожина далеко за межами Російської Федерації, за яку регулярно доводиться відбиватися на пресбрифінгах Марії Захаровій, власник «групи Вагнера» може бути зацікавленим у тиску на міністра іноземних справ Росії.

Вагнерівці зламують смартфон зятя Лаврова

Журналіст Денис Коротков пише, що двома з восьми фігурантів кримінальної справи, порушеної через злом смартфона Винокурова, є 33-річний Ткаченко Андрій Андрійович та 51-річний Малолетко Олександр Григорович. Вони виступали кінцевими ланками передачі даних зі зламаних переписок та месенджерів Винокурова.

Щодо обох фігурантів Коротков провів власні розслідування, засновані на отриманні білінгів їхніх телефонних розмов та аналізу перельотів літаками. Він виявив, що і Ткаченко, й Малолетко постійно перетиналися з іншими співробітниками імперії Євгенія Пригожина. А з деякими з них регулярно літали одними й тими самими літаками.

Так, Андрій Ткаченко у 2015-2016 роках літав до Краснодара й Ростова, де були розташовані постійні бази військових підрозділів, що здійснювали агресію проти України. А в 2017-2018 роках Ткаченко з тими самими попутниками літав уже в Бейрут і Стамбул, а після того в Дубай та Доху, зупиняючись у місцях призначення на три-чотири дні. За словами Короткова, розслідувачі виявили, що у списках пасажирів рейсів Ткаченка постійно знаходилися прізвища раніше встановлених бійців «групи Вагнера».

Коротков не виключає, що супутники Ткаченка могли бути бійцями особистої охорони Євгенія Пригожина. Так, у квітні 2019 року двоє з них супроводжували «путінського кухаря» із сином та посла Судана до ООН при перельоті в Хартум на приватному літаку з бортовим номером M-SAAN.

На рейсі Москва — Бейрут — Москва, який відбувся 13 січня 2017 року (і 16 січня 2017 року назад), разом із Ткаченком летіли не тільки бійці «групи Вагнера», але й Рафаель Слайманов — із листопада 2019 року — генеральний директор компанії ТОВ «Євро Поліс», яка належить Пригожину. До листопада 2019 року журналістам не було відомо про участь Слайманова у проєктах Пригожина. А виявилося, що він почав працювати на «кухаря Путіна» більш ніж за два роки до свого офіційного призначення.

Що ж стосується Олександра Малолетко, то про його участь у процесі стало відомо від джерел журналістів. Адже офіційно його прізвище в документах справи не траплялося. Його називали здебільшого «невстановленою особою», якій Андрій Ткаченко пересилав білінги та архів повідомлень WhatsApp Олександра Винокурова.

Той самий Ткаченко, ймовірно, здав свого «старшого партнера» Малолетка на допитах, інформацію про які здобув Коротков. Справа на Малолетка, як на невстановленого члена угрупування, була виведена в окреме провадження за тією самою статтею 272 Кримінального кодексу РФ, за тиждень до того, як основну справу було передано до суду.

За цією «окремою справою» Малолетка з «невідомої особи» зробили відомою й навіть оголосили обвинувачення та направили в СІЗО в лютому 2021 року. Однак менш ніж за місяць у апеляційній інстанції арешт Малолетка скасували та відправили під домашній арешт. А 16 червня 2021 року суддя Митіщенського міського суду Ольга Дегтярьова повернула справу для виправлення недоліків обвинувального акту до прокуратури, де справа, вочевидь, і буде похована.

З 1990 по 2004 рік Олександр Малолетко служив в оперативно-пошуковому управлінні (ОПУ) міліції Ленінграда, займаючись переважно зовнішнім спостереженням у ролі оперативного водія. Після звільнення у 2004 році Малолетко пішов до приватних служб безпеки й після кількох місць приватної роботи потрапив до структури Євгенія Пригожина ТОВ «Головна лінія», яка виконувала контракти на постачання харчування для Міністерства оборони Росії.

Там він почав працювати водієм та виконувати різні завдання свого шефа, просуваючись по службі. За словами Короткова, в телефонних записниках своїх додзвонювачів Малолетко записаний як «Александр Приг», «Спец. Поручения Сб Питер» або «Саныч Личн».

Малолетко є засновником та гендиректором ТОВ «Ретро», яке володіє тільки автомобілем Mercedes-Benz GLЕ 400 4МАТIС чорного кольору. Однак крім цього він нагороджений трьома орденами Мужності. Де він міг їх отримати — не відомо (хоча цілком зрозуміло). Оскільки за період його офіційної роботи у правоохоронних органах Росії таких записів не зафіксовано.

Крім того, Малолетко також нагороджений «Хрестом військової звитяги», який йому вручив президент ЦАР Фостен-Арканж Туадера, де «група Вагнера» здійснює військові злочини проти цивільного населення. Про нагородження стало відомо зі слів представника «Союзу офіцерів за міжнародну безпеку» Олександра Іванова.

Журналіст «Нової газети» також зазначає, що радник президента ЦАР Валерій Захаров, як і Малолетко, є колишнім співробітником міліції Санкт-Петербурга. Ба більше, вони проходили службу в один час. Тож із високою ймовірністю можна сказати, що вони близько знайомі й Малолетко міг рекомендувати Захарова для роботи на Пригожина.

Вседозволеність Пригожина

Третього серпня 2021 року на сторінці пресслужби компанії «Конкорд», яка є онлайн-резиденцією Пригожина, з’явилася чергова погроза на адресу журналістів, які розслідують убивство своїх колег Орхана Джемаля, Кирила Радченка та Олександра Расторгуєва у ЦАР. Пригожин обіцяє «відірвати їм брудні язики», якщо його будуть торкатися звинувачення у вбивстві журналістів.

Больше информации на портале Матрица Свободы: https://myc.news/ua/rassledovaniya_/vagnervc_prigozhina_zlamali__zyatya_sergya_lavrova

Окрім постійного тиску на журналістів та розслідувачів, який Пригожин здійснює за допомогою підконтрольних судів, він, імовірно, здійснює тиск і на судову систему.

Виведення кримінальної справи на близького до Пригожина Олександра Малолетка в окреме провадження було, очевидно, зроблено, щоб відмазати останнього від відповідальності. В той час як усі інші фігуранти отримали на повну котушку. Саме через це, ймовірно, Андрій Ткаченко залишився незадоволеним та на допитах назвав прізвище Малолетка. Однак Пригожин зміг відмазати свого співробітника і в цьому разі.

Жертва злому — Олександр Винокуров — відмовляється щось коментувати. Однак сам факт викриття атаки на зятя міністра закордонних справ — це ще одне підтвердження війни Пригожина з іншими представниками російського топполітикуму, за допомогою якої він намагається зміцнити свій вплив в економічній та політичній сферах.

https://myc.news/ua/rassledovaniya_/vagnervc_prigozhina_zlamali__zyatya_sergya_lavrova

Коментарі: 0

Ярославна

Вагнеровці трішки вЧАДіли ))

13.07.21, 23:27
найманці, пвк вагнер, республіка чад, цар

Нещодавно, у Республіці Чад, країні в центрі північної Африки, що межує на півдні з Центральноафриканською Республікою, люди у військовій та поліцейській формі, озброєні автоматичною зброєю затримали 10 російських туристів, які подорожували по країні з наметами і туристичним спорядженням. У туристів конфіскували паспорти і на військовому літаку переправили їх до столиці - Нджамену. Після розгляду і втручання російського МЗС їх відпустили.

Настороженість силовиків Республіки Чад до російських "диких" туристів має під собою трагічні підстави. В кінці травня на територію Чаду із сусідньої ЦАР вторглися бойовики ПВК "Вагнер", що воюють проти опозиції на боці президента Таудери, якого активно підтримує влада Росії. Тоді в прикордонних боях з інтервентами загинули військовослужбовці ЗС Республіки Чад.

П'ятьох полонених військовиків нападники вивезли на територію ЦАР де і стратили.

Злочинці з російських ПВК вже відкрито загрожують життю не тільки мешканців ЦАР, яку накрило хвилею «вагнерівських» безчинств, а й сусіднім країнам.

31 березня цього року робоча група з прав людини при Управлінні Верховного комісара ООН, що займається питанням використання найманців, вперше офіційно висловила стурбованість у зв'язку з широким використанням владою ЦАР приватних військових компаній. У прес-релізі групи згадуються три російські організації: ПВК Вагнера, компанія Sewa Security Services, яка вважається філією ПВК Вагнера в республіці, а також Lobaye Invest SARLU (формально це гірничодобувна компанія, заснована в ЦАР в 2017 році). Російські «інструктори», за іронією долі, які прибули в ЦАР за згодою ООН, виявилися найманцями з трьох різних ПВК, хоча відповідно до російського законодавства «найманство» є кримінальним злочином (ст.359 КК РФ, від 4 до 8 років позбавлення волі).

Деталі закритих доповідей з розслідування експертів ООН були розголошені французьким виданням RFI. На поверхню спливли численні факти звірств росіян в проблемній африканській країні, де в грудні 2020 року розпочався новий етап громадянської війни. Причини загострення ситуації в країні на сам перед криються в спробі Кремля безапеляційно «посадити» свого ставленика Туадеру на черговий термін.

За даними доповідей за останні п'ять місяців росіяни здійснювали масові позасудові страти, захоплювали заручників, на допитах застосовували тортури, ґвалтували жінок і дівчаток, здійснювали викрадення людей, здійснювали насильницький згін місцевих жителів з їх територій, вели обстріл цивільних об'єктів і мечетей, а також нападали на працівників гуманітарних місій.

Нещодавно, телеканал CNN спільно з дослідницькою групою The Sentry оприлюднив дані розслідування, яке стосується діяльності російських «інструкторів» з ПВК Вагнера в Центральноафриканській республіці.

Так, за інформацією телеканалу CNN російські найманці разом з військовими армії ЦАР вбили до 20 мирних жителів, які ховалися в мечеті Аль-Таква в місті Бамбарі. Масове вбивство сталося в лютому 2021 року, коли місто відбили у повстанців. У той же день, за заявою кількох очевидців, мирних жителів Бамбарі обстріляли з російських вертольотів, які знаходяться на озброєнні підрозділів ПВК Вагнер.

Ще одна мешканка Бамбарі розповіла CNN, що «протягом трьох днів росіяни не дозволяли нам забрати тіла» загиблих біля мечеті. Інша жінка стверджує, що її 15-річний син був убитий людьми, які стріляли з російського вертольота. Потім був вбитий і її чоловік.

Телеканал розповів і про інші злочини, до яких могли бути причетні російські найманці. Зокрема, згадуються кілька вбивств мирних жителів, спалення будинків. CNN також стверджує, що у росіян є база неподалік від Бамбарі, де тортури є «звичайним явищем».

У ЦАР знаходиться від 800 до 2000 російських найманців, що воюють разом з FACA (урядова армія) проти численних груп повстанців. Російська пропаганда «малює» найманців «рятівниками». В PR-компанію по героїзації путінських «псів війни», яка йде безперервно вже не перший рік, вкладаються значні кошти. А самим найманцям вбили в голову, що місцеве населення - це тварини, а значить з ними можна обходитися, як з худобою. Різати, грабувати, знущатися, ґвалтувати. Уряд в Бангі ввів найсуворішу цензуру на критику дій росіян. Тих, хто намагається чинити опір насильству, оголошують посібниками збройних угруповань. Діє жорстке правило: про росіян або добре, або нічого. Тому люди, що живуть в постійному страху, немов проковтнули язики.

Російське посольство на чолі з послом Володимиром Титоренко, як завжди відмовляється визнати звинувачення у військових злочинах. Замість цього в столиці Бангі за допомогою ГРУ готуються масові мітинги з вимогами вигнати з країни миротворчий контингент ООН, що діє в рамках місії МІНУСКА. Якщо це станеться, то росіяни залишаться безроздільно господарювати в нещасній країні. Це обов’язково призведе до кривавого знищення всіх мало-мальськи не згодних з грабіжницькими планами Путіна і Пригожина у цій багатій на алмази та інші природні багатства країні.

Источник: https://censor.net/ru/b3276501

Коментарі: 0

Ярославна

Поставки російської зброї: таємні морські шляхи ГРУ

28.03.21, 20:00
євген пригожин, пвк вагнер, порт судан

21:44 19 березень Київ, Україна

У своїх попередніх публікаціях я вже розповідав про логістичні схеми, які застосовують російські спецслужби для доставки зброї у гарячі точки, де воює приватна військова компанія “Вагнера”, контрольована Євгенієм Пригожиним.

Підставою для попереднього розслідування став кадр сюжету російського телеканалу, на якому вдалося розпізнати бортовий номер вантажного літака. Надалі, за цим номером вдалося викрити схему, яка використовується російськими спецслужбами, щоб підставляти Україну під критику міжнародних медіа, коли поставки зброї для вагнерівців зриваються.

На цей раз мене зацікавила публікація, розміщена на сайті білоруського медіа “Хартія’97”, у якій була вміщена світлина чоловіка, якого журналісти видання називають В’ячеслав Сергійович Тихонов.

У публікації йшлося про те, що фотографія була зроблена в суданському порту Порт Судан, через який до країн Африки потрапляє російська зброя, автомобілі та інші вантажі. А зображений на ній чоловік, якого в публікації назвали В’ячеславом Тихоновим, нібито, працює на Євгенія Пригожина, виконуючи роботу, пов’язану з логістикою.

На жаль, підтвердження його особи на даний момент через відкриті джерела знайти не вдалося, однак морське судно, яке зображене за його лівим плечем стало цікавою підставою для проведення розслідування, як попереднього разу такою підставою стали кадри з бортовими номерами літаків, що приземлилися у центральноафриканській столиці Бангі у січні цього року.

КОРАБЕЛЬ-ПРИМАРА СНОВИГАЄ МІЖ ГАРЯЧИМИ ТОЧКАМИ

На світлині, що викликала у мене зацікавлення, зображено корму судна “El Youssef” (міжнародний ідентифікаційний номер - IMO: 7422049). Назва судна читається з фотографії досить добре і гуглиться достатньо швидко.

Онлайн-сервіси спостереження за морськими транспортними засобами свідчать, що зараз судно переіменоване та називається “Manassa 2M” та направляється з лівійського порту Місурата до іншого лівійського порту Бенгазі.

Принагідно нагадую, що у Лівії точиться громадянський конфлікт між визнаним з боку ООН Урядом національної згоди та силами генерала Халіфи Хафтара, якого офіційно підтримує міністерство оборони Росії. На його ж боці воюють і підрозділи російських найманців ПВК “Вагнера”. Вантажний літак, що доставив зброю для вагнерівців до Центральноафриканської Республіки (ЦАР), про який йшлося у моєму попередньому розслідуванні, також був помічений у перельотах з Абу-Дабі до Лівії.

КОЖНА ЗАЛІЗЯКА НА ВОДІ - ПІД НАГЛЯДОМ

Онлайн-сервіси показують точне розташування судна “Manassa 2M” на карті, але тільки тоді, коли судно вмикає судовий транспондер AIS, який передає його місцеположення по спеціальних супутникових системах зв’язку. Зазвичай, щоб приховати справжні цілі та переміщення, капітани суден вдаються до відключення AIS. Однак, перебувати у відкритому морі з постійно відключеним AIS є небезпечним. Тому, інформація про переміщення є частково доступною.

Різні онлайн-сервіси стеження працюють по різному. Тому оновлення інформації на них відбувається не синхронно. Таким чином, деякі сервіси маркують, що судно “El Youssef” (воно ж “Manassa 2M” після перейменування) має сирійську національну приналежність, додаючи до його назви сирійський прапор.

Крім того, сервіси показують повну інформацію стосовно судна, хоча окремі дані доступні тільки за немаленьку абонентську плату для сервісу.

Російський онлайн-сервіс fleetphoto.ru містить всю історію судна, надаючи інформацію про його переіменування та назву компанії власника.

За цими даними, з квітня 2016 року, коли Росія нарощувала свою присутність в Сирії, власником судна “El Youssef”, яке носило назву “Haj Houryah”, була ліванська компанія “Cedar Marine Services SAL”.

Ще одного власника судна, яке, ймовірно, контролювало “El Youssef” (екс - “Haj Houryah”), я отримав зі звіту про інциденти з судами від 29 травня 2020 року.

У звіті йдеться про те, що на травень 2020 року власником судна була сирійська компанія Falcon Shipping Co. Така компанія дійсно існує, згідно з даними морських онлайн-сервісів.

На жаль більш детальної перевірки щодо сирійської компанії зробити поки що не вдалося, оскільки у Сирії не існує відкритих джерел з даними про юридичні особи. До того ж, компанії з ідентичною назвою здійснюють діяльність ще у В’єтнамі та у суданському Хартумі.

Назву “Haj Houryah” судно носило до квітня 2018 року, а вже з травня 2018-го до листопада 2020-го ходило під назвою “El Youssef”, після чого було переіменоване на “Manassa 2M”. Таким чином, фотографія, що стала приводом для цього розслідування була зроблена у період з травня 2018-го до листопада 2020-го. В той самий період, коли вагнерівці Пригожина нарощували свою присутність у Судані та ЦАР.

“ГЕОЛОКУЙ МЕНЕ, ЯКЩО ЗМОЖЕШ”

Щоб пересвідчитися в тому, що фото було зроблене саме у Порт Судані необхідно зробити геолокацію об’єктів, які на ньому зображені. На щастя на світлині добре видно велику будівлю, що має характерні ознаки.

Погугливши трохи світлини, зроблені у Порт Судані, ми без проблем знаходимо таку саму будівлю, але зняту у кращій якості.

Через доволі характерну форму будівлі, її добре видно і на Google Maps, тому зрозуміти, звідки було зроблене це фото - не важко. Таким чином, на скріншоті з Google Maps зеленим прямокутником відмічено будівлю, а червоним колом - місце, з якого могла бути зроблена фотографія.

ВІД ОДНІЄЇ РОСІЙСЬКОЇ ВОЄННОЇ БАЗИ ДО ІНШОЇ

Проміжний підсумок отриманої з відкритих джерел, інформації говорить, що судно “El Youssef” в період останніх п’яти років належало, спочатку, компанії “Cedar Marine Services SAL” (Ліван), а потім було продане, чи іншим чином перейшло у власність компанії Falcon Shipping Co. (Сирія).

За цей же період, онлайн-сервіси геолокації суден фіксують його у портах Стамбулу (Туреччина), Тріполі (Ліван), Александрія (Єгипет), Карайлар (Туреччина), Порт Судан (Судан), Місурата (Лівія), Бенгазі (Лівія). Вдалося також встановити, що з 13 по 19 грудня 2020 року судно “Manassa 2M” (екс - “El Youssef”) заходило до порту Новоросійськ (Росія).

Часто онлайн-сервіси не зберігають інформацію у відкритому доступі, так як заробляють на її архівуванні і продажу на замовлення. Але іноді, все ж вдається знайти окремі шматки відомостей, які раніше були проіндексовані в пошуковику Google.

Так, наприклад, сніпети (маленькі частини проіндексованого тексту) Google містять інформацію про маршрут судна “Manassa 2M” (екс - “El Youssef”) з Порт Судану до Тартусу.

Між Порт Суданом і Тартусом близько двох тисяч кілометрів морем. Це означає, що треба дуже постаратися, щоб долати такий час 1 місяць і 17 днів. Скоріше за все, судно “Manassa 2M” (екс - “El Youssef”) могло вимикати свій AIS, щоб таємно заходити у інші порти.

Слід відзначити, що у морському порту Тартус (Сирія) знаходиться 720-й пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ Росії, який існує з 1971 року, коли відповідні домовленості з сирійським урядом, про присутність військової бази, підписав СРСР, виступаючи на боці сирійців у війні з Ізраїлем. Це саме те місце, де загадковим чином, нібито, втопився заступник голови ГРУ Юрій Іванов під час морського купання на відпочинку. За даними інших джерел, під час інспектування морської бази. В період 2016-2020 року рух морських суден та воєнних кораблів Росії в цьому порту помітно інтенсифікувався.

У 2020 році Росія уклала з Суданом договір про розміщення у Порт Судані ще однієї російської військової бази, яка має знаходитися на місці колишнього селища на узбережжі Червоного моря, за 20 кілометрів на Північ від морського порту Порт Судану.

Іншими словами, сніпет у пошуковику Google свідчить про те, що судно “Manassa 2M” (екс - “El Youssef”) подорожувало з однієї військової бази Росії до іншої.

Якщо підсумувати, то судно, переміщення якого ми детально розглядаємо, відмічалося в усіх локаціях, пов’язаних з присутністю ПВК “Вагнер”: Лівія, Сирія, Судан. А також, заходило до Новоросійську, який є джерелом зброї та матеріально-технічного постачання для “гарячих точок”.

КОМПАНІЇ ПРИКРИТТЯ?

Як стало відомо в процесі дослідження, останнім власником судна “Manassa 2M” була сирійська компанія Falcon Shipping Co., про яку, на жаль, поки що мало що відомо.

Однак, попередній власник судна - компанія “Cedar Marine Services SAL” з Лівану - вже добре відома уважним українським журналістам, та тим, хто постійно працює над припиненням окупації Криму.

Волонтерка Центру “Миротворець” Катерина Яресько ще у 2017 році вперше “спіймала” ліванську компанію на гарячому, коли її судно “EMAD-Y”, в порушення міжнародних санкційних норм, застосованих у зв’язку з окупацією Криму, заходило у порт Керчі. За документами, з Керчі судно доставляло вантаж близько 4000 тонн пшениці до ліванського порту Тріполі, який знаходиться у 40 кілометрах від військової бази російських ВМФ у Тартусі (Сирія).

У 2018 році Катерина Яресько тричі “ловила” судна цієї компанії на тих самих злочинах. А у 2019-му, навіть, помітила заміну прапора судна, яким володіла компанія “Cedar Marine Services SAL”.

Крім Центру “Миротворець”, повною інформацією щодо правопорушень міжнародного законодавства компанією “Cedar Marine Services SAL” володіє також громадська організація “Майдан закордонних справ”, а також “Інститут Чорноморських стратегічних досліджень” та редакція порталу BlackSeaNews.

Отже, до заходів у порти країн, в яких ПВК “Вагнера” та інші російські військові підрозділи беруть участь у бойових діях у “гарячих точках” світу, додалися ще заходи в порти окупованого Криму з метою організацій поставок продовольства до тих самих “гарячих точок”.

Слід зазначити, що, за словами експертів з питань фрахту та морських перевезень, транспортування пшениці та інших зернових якнайкраще підходить для маскування та приховування переміщень зброї та товарів військового призначення до “гарячих точок” та підембаргових територій. Під зерном зброю ніхто не буде шукати, оскільки це майже неможливо фізично.

Таким чином, є висока доля вірогідності, що компанія “Cedar Marine Services SAL”, зареєстрована у Лівані, використовувалася Головним управлінням Генштабу МО Росії (ГРУ) для забезпечення прикриття морських перевезень зброї та продовольства між своїми військовими базами у Новоросійську, Криму, Тартусі, Бенгазі та Порт Судані.

А судно “Manassa 2M” (екс - “El Youssef”) є тим самим перевізником, яке потрапило на світлину з рибалкою у Порт Судані.
https://myc.news/ua/rassledovaniya_/postavki_rosjsko_zbro_tamn_morsk_shlyahi_gru?fbclid=IwAR0jCv_Ww-W6U-WeSZpvkswz9aWtgwk24VHde1Lgt000VLZwH_mGV0Gl-Ho

Коментарі: 0