Ніч така невіршована...
- 28.02.21, 20:00
Ніч така невіршована,
Непрозора, густа,
Плачуть рими пожовані,
Гнуть додолу вуста.
Думи тануть, знеможені,
Не даються мені,
І світи заворожені
Сплять в небеснім човні.
Ніч така невіршована,
Непрозора, густа,
Плачуть рими пожовані,
Гнуть додолу вуста.
Думи тануть, знеможені,
Не даються мені,
І світи заворожені
Сплять в небеснім човні.
А десь весна іде за пругом,
А десь зима ховає гнів,
Моря холодні грають фугу
Неперевершених штормів.
Рука небесна сіє квіти,
І сірість спить у забутті,
Й чомусь так хочеться любити,
Неначе вперше у житті.
О, царство вигоди і краму!
Планета золота і див!
Тебе незвичними дарами
Всесильний час нагородив!
Тут замість Бога – телевізор,
Тут слів неміряно води!
А от любові – тільки мізер,
І ту ще спробуй-но знайди.
Непорочно і тихо.
Перші кроки пітьми.
Небо сипле на стріхи
Біле просо зими.
Триста кроків до раю,
Чути сни де-не-де.
Тільки стежки немає,
Що у весну веде.
Праворуч – лід,
Ліворуч – лід,
На хмарі – сонечко стокриле.
О, скільки за тобою вслід
Пустив думок я світом, мила!
А ті верталися назад,
А думи й тіні не спіймали,
І проростає в небо сад
Моєї тихої печалі.
Над землею імла
Ані руш білокрила,
Чи зима не змогла,
Чи весні завинила.
Від початку і до
Непробудної ночі
Ходить дужий ніхто,
І мені щось бурмоче.
О ті, хто будуть після нас,
Кого на світі ще немає,
Хто подолає смерть і час,
Шляхи небесні подолає,
Хто міркувати про святе
Буде із Богом наодинці,
Чи ви згадаєте про те,
Як предки тішились росинці?
Ну і де та зима?
Помилились синоптики,
Світ оцей мов родивсь
Для заплаканих зим.
Сонце чистить вікна
Незашторену оптику,
І пускає зайців
Золотавих у дім.
Ну яка ж то зима?
То весняна фантастика,
У якій не живуть
Ані сніг, ані лід.
На підлозі моїй
Золотаві пухнастики,
На колінах моїх
Тихий сонячний кіт.
Одиноко і прісно.
В музи – повно боргів.
Небо хмарами висне,
Серце – хоче снігів.
Пам’ять мрякою вкрита,
Що за ній – все одно,
І четвер дощовитий
Бубонить у вікно.
Той світ на клапті не роздертий,
У нього дивна сила є,
Там ходить білий сніг за смертю,
І слід лишати не дає.
Там сльози є – та не солоні,
Там думи є – та не гіркі,
І місяць гріє у долонях
Новонароджені зірки.