Не беріть до рук книгу, упертий юначе:Не для вас - раритетні у ній сторінки.Ви не можете знать і збагнути, тим паче:Шліфували їх дні, а золили роки.Не дивіться в колодязь душі, не дивіться:Не вода в нім - настояне часом вино.Це якесь дежавю, а чи, може, двоїться:Так було колись з іншим, та дуже давно...Ми знаходимось з вами у різних площинах:Я вже захід, а ви ще, напевно, зеніт.В надвечір''я світило палке, до загину, Тому можете, любий, навіки згоріть.

За віконцем ластівкаЗаливалася, Лиш матусі-матінціНе співалося.Не лилися з горлечкаПісеньки гарячі.Навіть сонця-сонечкаЗа слізьми не бачить.Не плелись віночкамиСлова-квІточки:Чужими садочкамиХодять діточки.У чужій сторононці, У чужих кварталах....Подзвонила донечка - Сонце засіяло!І вірш в унісон мого віртуального друга Ярослава, Ягуара 65Вітер тихо листям шелестить, Пташка Божа про своє щебече, Мати у віконечко глядить, І чека на вістку від малечі. Не сидиться в теплу літню ніч, І...

Читати далі...

О, та любов ерзацом не була, Вся зіткана із зоряних серпанків.У вись здіймались білих два крилаНад росами замріяних світанків.Пашіли ті чуття ясним вогнем, Горіли дивним зоряним сузір'ям.За хмари мчали вогняним конемОтримати святе благословіння.Отам і обпалила два крила...Ще стільки після зим бувало весен - І хоч любов ерзацом не була, Не зміг земний ти стать небесним....[Приєднана картинка]

І знов впокорює безсоння.Задув Творець небесні свічі, А ти береш мої долоніІ пильно дивишся у вічі.Нам імпонує гра в мовчанку, Спиваєш тихо сум і біль."Я так люблю тебе, "коханко", - І ніжно дмухаєш на вії.Вже жевріє краєчок неба, Я тихо, щасно засинаю.Так мало для людини треба:Лиш знати, що її кохають.[Приєднана картинка]

А я просила, щоб пустив у осінь, Де мову про спочинок клен повів.Там на горбочку мовчазний колодязьВід літечка вже не знайде ключів..А я просила, щоб пустив у осінь, Де коники принишкли у стерні, А неба чистого звабливу просиньНа крила в вирій захопили журавлі.А я просила, щоб пустив у осінь, Там павучок мереживо плете.Біленька церква у холодних росахНа сито сіє сонце золоте.А я просила, щоб пустив у осінь, Де ніжиться баштан, теплом зігрітий.Моє погладив золоте волосся, Прошепотів: &quot...

Читати далі...

[Приєднана картинка]У безмежнім, смарагдовім морі, Де ночами купаються зорі, Простелив ти до мене стежину.Я сміливо по сяйву ступала, І любов свою в серці плекала, Наче мама маленьку дитину.Бідне серце тривожилось лунко, На устах маковіли цілунки, А ланіти рум'янцем палали.Я весніла, я снила тобою, І спліталося щастя з журбою, До побачень я дні рахувала.Засмутилося лагідне море, Швидко втратило ніжну прозорість, Зникла в хвилечках срібна стежина.Тож даремно тебе виглядалаІ назавжди тобі...

Читати далі...

Від відчаю не спалюйте мости -Нехай лишаються на спомин.Хоч повернулися до "ви" від "ти", Навік лишився почуттів відгомін...Зажеврілі жарини теплих слівПізніш, повірте, вам іще послужать.Не хороніть колишніх почуттів -Хай проростають пагонами дружби!

Потроху дощ осінній сієВ імлі нічній напівтони.Мій сум, зачаєний на віях, Здмухни й назовсім прожени.Стоять дерева напівголі, Скидаючи вбрання на брук.Свій смуток струшую поволіВ долоні теплих твоїх рук.Розсипались краплини рясно,Немов овечки в череді.В сповитку рук твоїх так щасно, Як пташеняті у гнізді.[Приєднана картинка]

Захисти мене від себе, захисти!У коханні все складається непросто:Інколи здається, що горять мости - І нового ми шукаємо знайомства.Та бентежать спогади старі листи -Ми приходимо до точки відправної.Захисти мене від себе, захисти...Чи ж зостанься назавжди зі мною.[Приєднана картинка]

Розсипалась радість пелюстками квітів.Де стрілися двоє, бурштином іскрилось вино, В малинових сутінках бавилось літо, Духмяна черемха сміялась до них у вікно.[ Читати далі ]