Нижня Апша (угор. Alsoapsa; рум. Apsa de Jos) село Тячівського р-ну, Закарпатської обл. розташоване в нижній частині р. Апшиця (притока Тиси), від якої власне і походить його назва ( "апе", у перекладі з румунської означає "вода"). За радянських часів з 1948 р. і до 2003 р.село носило назву Діброва (поряд знаходиться г. Думбрава).Якраз серед таких "будівельних потвор" стоїть одна з найдавніших дерев'яних пам'яток Закарпаття - двозрубна Миколаївська церква (1604 р, п. п. 18 ст.).

Ще про Нижню Апшу дивитись тут

Село Новоселиця Виноградівського р-ну, Закарпатської області розташоване в південно-східній частині хребта Гута, біля державного кордону з Румунією.В селі знаходиться унікальна дерев'яна церква 17 ст. - Церква Успіння Пресвятої Богородиці, яка є найменшою дерев'яною церквою готичного стилю на території Закарпаття.

За своїм типом Успенська церква належить до дерев'яних церков Потисся та має бездоганні пропорціі. У бабинці зроблено напис про те, що "храм робив Кочалович у 1669 році".

Дивитись більше світлин та опис

Перечин (угор. Perecseny, словацк. Perecany, чеськ. Perecіn, польськ. Pereczyn, рум. Perecin) районний центр Закарпатської області розташований в улоговині Вігорлат-Гутинського хребта, поряд з вершинами Висока (429 м), Кичера (662), Княгиня (758), Ясиня (654), Синаторія (766), Новосільська скеля (766).

У 1902 р. утворилася перечинська римо-католицька громада. Віряни не мали свого храму, тому змушені були відвідувати греко-католицький храм св. Миколая, споруджений на г. Гурка. Лісохімзавод сприяв будівництву римо-католицького костелу св. Августина (вул. Толстого, № 44).

В Перечині варто оглянути бронзовий пам'ятник листоноші Федору Фекете (ск. М. Белень), якого також зображено на барельєфі церкви в селищі Тур*ї Ремети , де він проживав. Пам'ятник знаходиться в сквері на центральній площі міста, а зроблено його на кошти Закарпатської дирекції "Укрпошти".

Греко-католицька церква Св. Миколая, 2003 р. (вул. Толстого, №3) знаходиться майже в центрі міста

Свято - Миколаївський православний храм, побудований в 1769 р. (за інишими даними1763 р. ) на г. Гурка (вул. Івана Франка).

Багато цікавого про Перечин тут

Місто Тячів (угор. Tecso, чеськ. Tiacevo, Tjacevo, Tacovo, Tjacev, рум. Teceu, Teceu Mare) районний центр Закарпатської області розташований у Хустській долині на правому березі р. Тиса. Територія сучасного міста була заселена ще ще у 3 ст. до н. е.

Розвитку міста посприяло його розташування на торговому шляху, який з'єднував Угорщину з Польщею через Яблуницький перевал. Збереглася найдавніша відома печатка з гербом міста Тячева 1608 р.: на срібному тлі - чорний одноголовий орел.

Перший існуючий запис про герб міста датовано 1701 р.

У Тячеві з давніх часів діють три церкви: реформатська, римсько-католицька та греко-католицька. Реформатська церква 15 ст. з годинником на вежі (вул. Незалежності/Леніна, №29).

Римо-католицька церква св. Стефана, 1780 р. (вул. Незалежності/Леніна, №27).

Греко-католицька церква була збудована у 1852 р. (вул.Кошута, №91)

На вулицях Тячева можна також побачити пам'ятник Тарасу Шевченку, погруддя угорському революціонеру Л. Кошуту, танкісту С. Вайді, Ш. Голлоші, обеліск воїнам-визволителям.

Багато цікавого про Тячів тут

Ділове (угор. Terebesfejerpatak, словац. Tribusany Biely Potok, рум. Tribusa Alba) - село в Рахівському р-ні,Закарпатській області розташоване за 50 м від українсько-румунського кордону.Назва Ділове згадується в документах з 1901 р., а офіційно було перейменоване в 1946 р. До того село носило назву Трибушани(згадка від 1615 р.), бо за місцевою легендою тут жили три брати Бушани. А Діловим почали назвали, бо в селі мешкали "ділові люди".

Дерев'яний трибушанський храм Успіння Пресвятої Богородиці, 1750 р.

Петропавлівська церква,1860 р., розташована на протилежному березі Тиси біля білопотоцького кладовища.

Поблизу села Ділове, в урочищі Круглий, обабіч дороги розташований геодезичний знак та стела географічного центру континентальної Європи.

Багато цікавого про Ділове тут

За 10 км від залізничної станції Воловець та за 6 км від с. Пилипець, Міжгірського р-ну, Закарпатської області на річці Пилипець (притока Репинки, басейн Тиси) у межах полонини Боржава, біля підніжжя гір Великий Верх (1599 м) та Гимба (1497м) численними мальовничими каскадами спадає вниз 14-метровий водоспад Шипіт.

Утворився водоспад внаслідок розмивання гірської породи потоком Пилипця, який знайшов вихід своїм водам в глибокій ущелині. Підземне джерело в народі називають "Морським оком".

Місцевість біля водоспаду стала популярною для щорічних зібрань хіпі та інших неформальних угрупувань (з 1993 р.) та для проведення свят і фестивалів (Івана Купала, конкурс краси "Міс Шипіт", дитячі заходи).

***********

Дивитись багато про Водоспад Шипіт тут

***********  

Пилипець (угор. Fulopfalva) - одне з найбільших сіл Міжгірського р-ну, Закарпатської області розташоване на висоті 700-750 м н.р.м за 12 км від від залізничної станції Воловець. Через село протікають р. Плошанка, а також потоки Пилипчик та Студений.

Нині Пилипець - популярний гірськолижний курорт з трьома бугельними витягами та трасами різного рівня складності, обладнаними на горах Гимба та Ряпушка. Траса "Затишок" з витягом ВЛ-600 має довжину спуску 700 м, перепад висот - 150 м, ширину - 100-200 м. На гору Гимба (1497 м) ведуть витяги "Боржавські полонини" - найдовший швидкісний витяг з двомісними бугелями в Українських Карпатах - довжина спуску 1500 м, перепад висот - 402 м та "Магура" - довжина спуску 900 м.

Із архітектурних пам'яток села привертає увагу дерев'яна церква Різдва Богородиці другої половини 18 ст.

***********

Дивитись багато про Пилипець тут

***********  

Село Пустовійтівка - Роменського р-ну, Сумської області розташоване на лівому березі р. Сула. Селище відоме ще з 1252 р., а назву поселення пов'язують з прізвищем козака Пустовійта.Пустовійтівка - батьківщина останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського (1691-1803).

Калнишевський був військовим осавулом, потім суддею Війська Запорозького низового, у 1762 р. обраний кошовим , але після зустрічі в Москві з царицею Катериною II усунутий з посади. Проте у січні 1765 р., всупереч царській волі, старшина знову обрала Петра Калнишевського кошовим отаманом.

Петро Калнишевський помер у віці 112 років в Соловецькому монастирі, де й був похований

У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі Помісним Собором Української Православної Церкви КП Петра Багатостраждального (Калнишевського) було канонізовано.

Коштом Калнишевського в Пустовійтівці в 1773 р. була споруджена дерев'яна трибанна Троїцька церква. За переказами , подвір'я отамана було розташоване неподалік від храму.В 1929 р. доктор мистецтвознавства професор С. Таранушенко зробив детальне дослідження та опис церкви: "Церкву будував один з кращих майстрів того часу. Про це свідчать обробка деревини (дуб), складання зрубів, рубка замків. Стан збереження її бездоганний. Будівля висока, одна з найбільш імпозантних і величавих на Лівобережжі..."

Біля Пустовійтівки на мисі правого берега р. Хмелівка біля її впадіння в р. Сула розташоване унікальне явище серед курганних груп Посулля - Скіфські кургани, відомі також як Оксютинецький некрополь 6 - 4 ст. до н. е.

В урочищі Стайкин Верх знаходиться найвищий скіфський курган Дніпровського лісостепового Лівобережжя - Старша Могила.

***********

Дивитись багато про Пустовійтівка тут

***********  

Остров Скай находится в северной части Шотландии. Не самый север, но, в любом случае, от экватора далеко. Однако при этом остров омывается Гольфстримом - как мы все учили в школьном курсе географии, очень теплым и ласковым течением. А посему, на острове можно встретить наряду с типично шотландскими пейзажами элементы тропиков - пальмы и всяческие
цветы, которые прямо в октябре спокойно себе цветут... читать дальше >>>

Церква святої Параскеви П'ятниці на вул. Богдана Хмельницького, №63 відноситься до храмів оборонного типу, про що свідчать бійниці на мурах.

Храм з'явився ще у княжий період, до формування нового центру міста, на середньовічній дорозі, т. зв. "Волинському шляху" і слугував своєрідним аванпостом за межею укріплень княжого міста.

В інтер'єрі склепіння і стіни прикрашені фресками кін. 18 ст. роботи Луки Долинського. На парапеті хорів встановлена пам'ятна таблиця, що сповіщає про завершення відбудови 15 серпня 1644 р., оздоблена молдавським гербом та ініціалами молдавського господаря Василя Лупула, який імовірно надав кошти на відбудову.

Василь Лупу - молдавський господар (1634-1654), спочатку прихильник Польщі, а згодом союзник Б. Хмельницького (Тиміш Хмельницький оженився з дочкою В. Лупу - Розандою).

про Церкву святої Параскеви П'ятниці тут