Село Щербовець Воловецького району, Закарпатськії області засноване в 1612 р. селянами-галичанами. У середині 17 ст. в селі було 19 хат та дерев'яна церква, яку розграбували татари в 1691 р. Відомо, що в Щербовці, за всю його історію, було кілька дерев'яних церков і знаходились вони на різних кутках села, але всіх іх спіткало одне лихо - були знищені вогнем.

Сьогодні в селі зберігся мурований храм св. Духа збудований в 1882 р., на місці дерев'яної церкви. Храм зведено на ділянці землі, подарованій сім'єю Тидірів, за що їх було поховано поруч.

Ще про Щербовець дивитись тут

Село Подобовець (угор. Padoc) Міжгірського району, Закарпатськії області, розташоване на висоті 672 м н.р.м. за 12 км від залізничної станції Воловець . Колишня назва - Подобовець-Середина.

Окрасою села є старий дерев'яний храм св. Миколая Чудотворця, 1785 р., який відноситься до барокового типу дерев`яних церков Закарпаття. Дах храму вкрито бляхою. Місцеві старожили розповідають, що церква була побудована у 17 ст. на протилежному краю долини, а в 1785 р. перенесена на теперішнє місце.

Подобовець знаходиться біля підніжжя гір Великий Верх (1599 м), Стой (1678 м), Гимба (1497 м), Жид Магура (1517 м) та хребта Боржави, тому в першу чергу відомий своїми гірськолижними трасами. Траса довжиною 1300 м із перепадами висот 320 м має головний спуск і два рукави - правий і лівий, які сходяться внизу в останній третині схилу.

Ще про Подобовець дивитись тут

Село Пашковець (Пашківці, Пашкоч) Воловецького району, Закарпатської області розташоване на висоті 465 м.н.р.м. на березі річечки Жденевка.

Єдиною пам'яткою села є невелика дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1932 р.

Будували церкву протягом двох років три майстри під керівництвом Василя Улинця з Нижніх Воріт, а місцеві жителі доставляли на підводах з лісу матеріали. 12 вересня 1932 р. відбулося урочисте освячення храму.

Ще про Пашковець дивитись тут

Село Ізки (угор. Iszka) Міжгірського району, Закарпатської області розташоване в долині річки Репинки, між горами Руський Верх, Боржавською полониною та полонинськими верхами Мідяницькою Ялиною, Голицею та Жидом Магурою.

В середині 18 ст. в Ізках діяли три дерев'яні церкви Благовіщенню Пресвятої Діви Марії, св. Параскевії та св. Миколи Чудотворця, але до наших днів збереглася лише остання.Дослідники припускають, що Миколаївська церква була збудована на початку 18 ст., в 1751 р. відремонтована, а в 1798 р. перебудована.

З 2006 р. в Ізках будуються нові підйомники на гору Магура : двокрісельний довжиною 1200 м та бугельний - 950 м. Тут також працює турбаза "Ізки" .

Ще про Ізки дивитись тут

Ронда известна своим гигантским Новым мостом (Пуэнте Нуэво), который соединяет старую и новую часть города на высоте почти в 100 метров. С такой высоты открываются замечательные виды... читать дальше >>>

Слава социализму! По местным правилам в комнате могут ночевать не больше двоих взрослых.  А нас было трое. Хозяин проигнорировал правила и сделал вид, что Паша забегал к нему быстренько подремать и позавтракать, поэтому официально на кубинской земле отметились только мы с Максом... читать дальше >>>

Селище Гуйва Житомирського району, Житомирської області мало кому відоме, але саме тут було побудовано ставку "Хегевальд" (в перекладі з нім. Hegewald - "заповідний ліс", "заповідник") для рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера, а також рейхсміністра доктора Ганса Ламмерса та міністра закордонних справ Йоахіма Ріббентропа.

Будівництво велося з 10 жовтня 1941р. по 1 липня 1942 р. радянськими військовополоненими під пильним наглядом есесівців. Після закінчення будівництва всіх полонених розстріляли. Поруч знаходився двоповерховий штаб військового керівництва, колишній Будинок культури, а нині школа.

На відміну від ставки Гітлера "Вервольф"(неподалік м.Вінниця), яка була повністю зруйновна, від ставки Гіммлера збереглися дві залізобетонні коробки, одна з яких розташована на території нинішньої військової частини, а друга - в селищі поруч з житловими будинками, "замаскована" господарськими будівлями.

своїй ставці Гіммлер провів кілька історично важливих зустрічей. Перша відбулася в серпні 1942 р. з керівником політичної розвідки Німеччини Вальтером Шелленбергом, у ході якої обговорювався план усунення Гітлера від влади, за яким Німеччина припиняла війну і укладала мир з країнами Заходу. Проте втілити план у життя не вдалося. Друга зустріч відбулась влітку 1942 р. з вищими чинами поліції і командирів частин СС, де Гіммлер зачитав відомий план "Ост", який передбачав проведення етнічних чисток на території Східної Європи, і її німецької колонізації після перемоги над СРСР.

Про існування ставки "Хегевальд" та про таємну зустріч з Гіммлером світу стало відомо з мемуарів Шелленберга (книга "Лабіринт", Лондон 1956 р.). Проте радянське керівництво ще в роки війни знало про місце знаходження штаб-квартири Гіммлера , оскільки в грудні 1942 р. радянські розвідники взяли в полон імперського радника зв'язку та отримали секретні папери і топографічну карту зв'язку, де червоною лінією позначалися підземні комунікаційні кабелі ставок Гітлера, Герінга та Гіммлера . Проте, з невідомих причин, Москва цією інформацією не скористалася.

Ще багато цікавого про Гуйву дивитись тут

Невицьке (угор. Nevicke) - село Ужгородського району, Закарпатської області розташоване на правому березі річки Уж на відстані 12 км від м. Ужгород.Історія села тісно пов'язана з Невицьким замком, розташованим неподалік на горі вулканічного походження на висоті 260 м н.р.м. Проведені розкопки дають підстави припустити, що замок побудували в 12-13 ст. на місці більш ранньої дерев'яної фортеці.

За народними переказами першу дерев'яну фортецю на цьому місці побудувала слов'янська княгиня задовго до приходу угорських племен у Придунайську низовину. Фортеця слугувала укриттям для жінок та дітей у разі нападу ворогів. Звідси й назва замку повязана з словом "невистка", тобто наречена або дівчина. Перші мешканці Невицького, імовірно, були замковими селянами, які виконували різні роботи, пов'язані з утриманням фортеці.

Стратегічно форпост мав дуже вдале розташовування, адже саме в цьому місці вузька долина р. Уж починає розширюватися, що дозволяло свого часу контролювати торгівельний шлях з Угорщини, який проходив через Ужоцький перевал в Галицько-Волинське князівство та до Польщі.

Відомо, що у в 1279 р. угорський король Ласло IV Кун (р. п. 1272 - 1290) передає землі Ужанського комітату трансільванському воєводі Фінті з роду Обо (Аба). У 1290 р. король Андраш III (р.п. 1290-1301) призначив жупаном Ужанського комітату угорського феодала Омодея(брата Фінті Обо), місцем проживання якого була саме Невицька фортеця

За господарювання Другетів на місці дерев'яної фортеці розпочинається будівництво кам'яного замку, який до початку 15 ст. був центром їхніх володінь. Після того як управління маєтностями Другетів було перенесене до Ужгорода, Невицький замок перетворився на форпост для захисту підступів до Ужгородського замку.

Посеред двору виділявся також двоповерховий палац із центральною чотириповерховою баштою-донжоном. Загальна площа замчища становить близько 1500 кв. м.

Ще багато цікавого про Невіцьке та замок дивитись тут